ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АДАПТАЦІЙНОГО ПЕРІОДУ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

 

Після вступу до школи відбувається зміна соціальної позиції дитини, що спричиняє ламання стереотипів поведінки і взаємодії з оточуючими, необхідність засвоєння нових вимог, пропонованих батьками та вчителями. Всі діти проходять період адаптації. Цей період продовжується в середньому 10-18 днів і  до року. Супроводжується ростом внутрішнього напруження, підвищенням рівня тривожності і зниженням самооцінки, які стабілізуються, якщо шкільна адаптація проходить нормально. У випадку ускладненої адаптації можуть мати місце проблеми особистісного розвитку. У дітей адаптація може проходити: 

 

 Легко (до 4 тижнів)      Важко (до 7-8 тижнів)          Боляче (до року)

  50-60 % дітей                       30 % дітей                          14 % дітей

 

            Адаптація – звикання, пристосування. Поняття „психічна адаптація” – це процес взаємодії особистості із середовищем, при якому особистість повинна враховувати особливості середовища й активно впливати на нього, щоб забезпечити задоволення своїх основних потреб.

 

Перші чотири тижні перебування в школі – період гострої адаптації. Успішність адаптації визначає успішність навчальної діяльності, збереження фізичного та психічного здоров’я учнів. 

 

Адаптаційний період поділяється ще й на рівні.

 

1. Високий рівень адаптації – першокласник позитивно ставиться до школи, її правил та вимог. Навчальний матеріал засвоює легко. Глибоко й повно опановує програмовий матеріал, розв’язує ускладнені завдання, чемний, уважно вислуховує вказівки й пояснення вчителя. Доручення виконує охоче й сумлінно, без зовнішнього контролю. Виявляє високу зацікавленість до самостійної роботи, готується до всіх уроків. Має у класі позитивний статус.

 

2. Середній рівень - першокласник позитивно ставиться о школи, відвідування уроків не спричиняє негативних переживань. Розуміє навчальний матеріал, коли вчитель пояснює його досить детально й наочно. Засвоює основний зміст програми з усіх предметів, самостійно розв’язує типові задачі. Зосереджений і уважний пі час виконання завдань, доручень, вказівок учителя, разом із тим потребує контролю з боку вчителя. Зосередженим буває тільки тоді. Коли робить щось цікаве для себе. Майже завжди готується до уроків і виконує домашні завдання. Доручення виконує сумлінно. Дружить з багатьма однокласниками.

 

3. Низький рівень – першокласник негативно або байдуже ставиться до школи. Часто скаржиться на нездоров’я, погане самопочуття, в нього переважає пригнічений настрій. Спостерігаються порушення дисципліни. Матеріал, який пояснює вчитель, засвоює фрагментарно. Самостійна робота з підручником викликає труднощі, під час виконання самостійних завдань не виявляє до них інтересу. До уроків готується нерегулярно, потребує контролю, систематичних нагадувань і спонукань як з боку учителя, так і з боку батьків. Може зберігати працездатність і увагу за наявності тривалих пауз для відпочинку. Для розуміння нового матеріалу і розв’язування задач за зразком потребує значної допомоги вчителя і батьків. Доручення виконує під контролем і без особливого бажання. Пасивний, близьких друзів не має, знає імена й прізвища лише частини однокласників. Не всі діти здатні успішно впоратися з проблемами адаптаційного періоду – 15-20% дітей молодшого шкільного віку має потребу в короткочасній або довгостроковій допомозі з боку психолога, вчителів, батьків.

 

Ознаки адаптації:

 

§         Перебування у спокійному. Врівноваженому стані;

§         На уроках стримані та уважні;

§         На перервах жваві та рухливі;

§         Виявляють інтерес до нових людей. Як дорослих, так і однолітків;

§         Зацікавлено оглядають інтер’єр школи, вивчають розташування приміщень;

§         Спостерігають за старшокласниками;

§         Через тиждень вже добре орієнтуються в школі, демонструють свою орієнтацій ну обізнаність батькам;

§         Добре розуміють і з готовністю виконують вимоги вчителя, не очікуючи заохочення;

§         Водночас позитивне оцінювання дитини, її дій, вчинків, результатів навчання є стимулом для підвищення її активності;

§         Негативна оцінка сприймається адекватно;

§         Навчальна діяльність, спілкування мають ініціативний характер;

§         Активні на уроках, самі відповідають і ставлять запитання;

§         Заводять знайомства з учнями інших класів;

§         Проявляють різні види активності (мовленнєву, пізнавальну, рухову тощо)

§         Успішно засвоюють навчальний матеріал.

Дезадаптація – це утворення неадекватних механізмів пристосування дитини до школи у формі порушення в навчанні й поведінці, конфліктних стосунків, психосоматичних захворювань і реакцій, підвищеного рівня тривожності, викривлень у розвитку особистості.

 

Ознаки дезадаптації:

 

§         Труднощі у навчанні аж до стійкої неуспішності;

§         Порушення у відносинах з однокласниками, батьками, вчителями;

§         Небажання ходити до школи;

§         Соматичні прояви: головний біль, порушення сну, біль у животі, порушення апетиту, пригнічений настрій, підвищена стомлюваність;

§         Емоційні порушення;

§         Зниження товариськості, емоційної стійкості, самоконтролю, соціальної сміливості та підвищені показники емоційної збудливості, тривожності, браку уваги на уроці, нездатності до тривалого зосередження, замикання у собі.

Причини дезадаптації:

 

1. Особливості методів виховання в родині:

 

§         Завищені очікування щодо навчальної успішності дитини, будь-яка невдача сприймається неадекватно

§         Розмови про недоліки школи чи вчителя замість акцентування на приємних моментах

§         Часті конфлікти з приводу навчання дитини, після чого все, що пов’язане з школою, втрачає привабливість

§         Виховання дитини за типом „кумир родини”

§         Байдуже ставлення батьків о навчання

2. Порушення в системі відносин у школі:

 

§         Вплив на дитину самого процесу навчання

§         Некоректне ставлення вчителя до учня

§         Злиття методів навчання та індивідуальної чутливості центральної нервової системи дитини

§         Порушення відносин з одноклассниками

§         Об’єктивна критика недоліків учня з боку вчителя.

3. Індивідуальні особливості психічного розвитку дитини

 

§         Не сформованість мотивації учня

§         невисокий інтелектуальний потенціал

§         затримка психічного розвитку

§         гіперактивність

§         труднощі у вольовій регуляції поведінки, уваги, навчальної діяльності

§         чутливість о несприятливих впливів навколишнього середовища

§         завищена самооцінка й рівень домагань дитини чи батьків

§         підвищена чутливість нервової системи

§         підвищений рівень тривожності

§         агресивність, замкненість

§         інертність нервових процесів

§         хронічні захворювання, ослаблення організму

§         відсутність підготовки до школи.

Зараз більша половина першокласників -  це шестирічки. Дуже важливо і педагогам, і батькам пам`ятати про психофізіологічні особливості дітей цієї вікової категорії. Адже, ці знання можуть допомогти зрозуміти поведінку дітей під час навчально-виховного процесу.

 

Вікові психофізіологічні особливості шестирічних першокласників

 

§         Продовжується ріст і формування кісток та м’язів

§         Нервова система недостатньо зміцніла, уже вразлива

§         Легко перевтомлюється від систематичного нервового та психічного навантаження

§         Швидко стомлюється від одноманітної роботи, від виконання серії монотонних рухів

§         Є потреба в ігровій діяльності, яка є ля дітей цього віку знайомою

§         Навчальна діяльність ще не є провідною

§         Недостатньо сформований механізм регуляції діяльності, яка спирається на соціальні норми, суворі вимоги. Режим, тому авторитарність є травмуючою

§         Дитина прагне до самоствердження в таких видах діяльності, які підлягають суспільній оцінці й охоплюють сфери життя, раніше недоступні.

§         Мотивація має ігровий характер, і разом з тим тісно пов’язана з прагненням бути схожим на дорослих.

§         мотивами можуть бути мотиви особистих осягнень, бажання зберегти добрі стосунки в родині

§         Навчальні мотиви ще не стійкі, підтримуються завдяки зусиллям вчителя

§         Зменшується імпульсивність емоційних виявів, емоції стають більш керованими та усвідомлюваними

§         Є труднощі з довільною регуляцією поведінки

§         Самооцінювання недиференційоване, являє собою узагальнене емоційне враження про себе як про „гарного” чи „поганого”, успішного чи не успішного учня.

§         Поведінка нестійка, залежить від емоційного стану.

§         Дитина ще не вміє відокремлювати оцінювання конкретного результату чи вчинку від оцінювання особистості.

§         Уміння адекватно оцінювати себе та інших ще не розвинене, дітям буває важко оцінити критерії оцінювання педагога.

§         Не здатні о адекватної самооцінки.

§         Переважає наочно-образне мислення, логічна форма мислення хоча і доступна, але ще не типова, не характерна.

 

 

 

 

Безпечне використання Інтернету дітьми

 

Безпечне використання Інтернету дітьми різного віку

 

До 7 років

 

Гарні звички у дітей виробляються вже під час перших відвідуваннь Інтернету. А оскільки діти дошкільного віку намагаються дотримуватись встановлених батьками правил, то це не лише впливає на їх виховання, а й сприяє розвитку користувацьких навичок.

Діти віком до 7 років не завжди можуть розуміти розміщену в Інтернеті інформацію, зокрема відрізняти корисну інформацію від некорисної, наприклад, фактичний вміст від реклами. Батьки повинні допомагати своїм дітям знаходити підходящий матеріал. Діти часто не бачать різниці між використанням Інтернету або ігор та створенням малюнків на комп'ютері.

Батькам потрібно встановити правила використання комп'ютера дітьми віком до 7 років.

• Час, проведений за комп'ютером, має бути обмеженим, щоб не шкодити здоров’ю.

• Комп'ютер має стояти у кімнаті, якою користуються всі члени сім’ї, наприклад у вітальні. Бажано, щоб біля дошкільнят під час використання ними Інтернету знаходився хтось із дорослих.

• Доступ дітей дошкільного віку до Інтернету повинен бути обмеженим знайомими сайтами, що заздалегідь визначені батьками. Більш досвідчені діти можуть шукати знайомі сайти за допомогою меню «Вибране» у веб-браузері.

• Найбезпечнішим рішенням є створення для дитини персонального операційного середовища, де доступ до Інтернету обмежено лише визначеними сайтами.

 

Від 7 до 9 років

 

Діти молодшого шкільного віку використовують Інтернет не лише вдома, а й у друзів та у школі. Батьки мають виробити відповідні правила щодо використання Інтернету їхніми дітьми. Діти віком від 7 до 9 років вже можуть розуміти побачене. Однак вони не вміють користуватися матеріалом, який пропонує Інтернет, зокрема матеріалом (зображеннями, текстами або звуками), який не відповідає їхнім віковим особливостям. Розповіді про це та пояснення різних речей, з якими діти можуть зіштовхнутися в Інтернеті, допоможуть їм стати відповідальними і спроможними працювати самостійно і безпечно в онлайні. Щоб допомогти своїм дітям, батьки можуть поділитися власними думками та досвідом щодо використання Інтернету.

Діти у віці від 7 до 9 років ще потребують нагляду та контролю з боку батьків під час використання Інтернету. Батькам потрібно виробити правила щодо використання Інтернету їхніми дітьми, а потім коригувати їх у міру дорослішання дітей.

• Вдома використовувати Інтернет варто все ще у присутності батьків. Це гарантує, що вони будуть поруч з дітьми у будь-якій проблемній ситуації.

• Якщо комп'ютер стоїть у загальній кімнаті, використання Інтернету стає частиною повсякденного життя сім’ї.

• Дитина може ще не бути спроможною самостійно визначити надійність веб-сайту, тому вона повинна завжди звертатися за дозволом батьків, перш ніж розмістити особисту інформацію в Інтернеті.

• Чат-кімнати та інші види публічного онлайнового спілкування можуть бути все ще непідходящими для дитини. Адреса електронної пошти, використовувана у цьому віці, має бути спільною сімейною адресою електронної пошти.

• Створення облікового запису для дитини з обмеженими користувацькими правами допомагає їй навчитися використовувати комп'ютер самостійно.

• Програми фільтрування також можуть запобігти доступу до непідходящих сайтів, але батьки все ще повинні контролювати дітей під час користування ними Інтернетом.

 

Від 10 до 12 років

 

Школярі, можливо, вже знають, як використовувати Інтернет у різних цілях. Батьки можуть підтримати свою дитину, ознайомившись із сайтами, якими користуються їхні діти відома, дізнатися про їхнє хобі або інші інтереси, пов’язані з мережею. Дорослі можуть також використовувати Інтернет для планування певних подій, які стосуються всієї сім’ї. Це дає змогу батькам і дітям обговорювати сайти, які є надійними і заслуговують на довіру, а також де можна знайти достовірну та якісну інформацію. Щоб дізнатися, як перевірити веб-сайт, скористайтеся порадами, що містяться за адресою http://www.demos-internet.ru/services.ssl.description.html.

Діти у віці від 10 до 12 років все ще потребують контролю з боку батьків, а також мають дотримуватись правил використання Інтернету. Однак деякі діти можуть порушувати правила й уникати нагляду батьків, якщо вони вважатимуть, що їх занадто обмежують або не задовольняють їхні потреби.

• Батьки мають домовитись із дітьми про те, що їм дозволено робити в Інтернеті, а що -- ні. Приклади: відповідальність відправника повідомлення, завантаження файлів і авторські права, встановлення програм.

• Узгодьте з дітьми, яку особисту інформацію вони можуть розміщувати в Інтернеті, а також розкажіть їм про ризики, пов'язані з розкриттям такої інформації.

• Діти вже зацікавлені у використанні чатів або IRC, тому батьки повинні розповідати їм про безпечне спілкування, а також слідкувати за тим, як їхня дитина спілкується в онлайні.

• Багато дітей є цікавими і допитливими, тому батьки такім дітям особливо мають наголосити на потребі безпечного й обережного використання Інтернету.

• Необхідно регулярно оновлювати засоби безпеки комп’ютера.

 

Від 13 до 15 років

 

Для дітей у цьому віці Інтернет стає частиною їхнього життя. Вони знайомляться з новими людьми і проводять чимало часу в онлайні, шукають необхідну інформацію, яка має відношення до їхньої шкільної роботи або відповідає їхнім інтересам. Завдяки більш високому рівню грамотності це відкриває багато можливостей використання Інтернету. Іноді батькам важко дізнатися про те, що роблять їхні діти в онлайні. У цьому віці діти також йдуть на ризик і випробовують свої можливості — технічні обмеження і заборони можуть не бути ефективним шляхом підвищення безпеки в онлайні.

13-15-річні діти можуть тримати у секреті те, що вони роблять в Інтернеті, особливо якщо батьки раніше не цікавилися, як їхня дитина використовує мережу. Тому важливим є відкрите спілкування і зацікавленість батьків у тому, що робить дитина в Інтернеті.

Діти у віці від 13 до 15 років, як і раніше, повинні дотримуватися встановлених правил використання Інтернету.

• Деякі підлітки все ще не можуть оцінювати деякі речі й потребують поради дорослої людини, наприклад, у таких питаннях, як розміщення особистих даних в онлайні.

• Питання етики і відповідальність користувача Інтернету є більш важливими темами для розмови. Наприклад, незаконні завантаження, етикет у мережі та авторські права. Діти мають нести відповідальність за те, що вони публікують в онлайні, включаючи їхню особисту інформацію або інформацію, яка може бути незаконною.

• Батьки повинні проявляти до «онлайнових друзів» дитини інтерес. Також їм варто знати, хто та людина, з якою їхня дитина познайомилася в онлайні та збирається зустрітися.

Батькам слід уникати занадто емоційних реакцій, навіть якщо вони дізнаються про те, що трапилося щось «неприємне», коли їхня дитина була в онлайні. Батьки все ще можуть скеровувати дитину до відповідного вмісту. Наприклад, існують гарні доступні онлайнові ресурси про сексуальність та здоров'я, призначені для молодіжної аудиторії. Молодь має бути упевнена в тому, що вони можуть поговорити з батьками про будь-що, що примушує їх почувати себе незручно в онлайні.