Розвиток інституційної спроможності закладів освіти розробляти й розвивати власні освітні програми відповідно до державного стандарту повної середньої освіти (академічна автономія)

Створення системи збору і аналізу освітньої статистики

2017 Лютий

Розроблення нових типових навчальних планів і навчальних програм для старшої школи (10-11 класи)

Внесення необхідних змін до типових навчальних планів і навчальних програм для базової школи (5-9 класи)

2017 Березень

Підготовка тренерів

2017 Квітень

Підвищення кваліфікації вчителів початкової школи пілотних шкіл щодо нових стандартів

Розроблення та затвердження Концепції педагогічної освіти та професійного розвитку педагогічних працівників

Підготовка навчально-методичних матеріалів для керівників відділів освіти об’єднаних територіальних громад

Розроблення інструментарію моніторингового дослідження стану сформованості читацької та математичної компетентностей випускників початкової школи

Пілотний етап міжнародного порівняльного дослідження якості середньої освіти PISA 2018

2017 Травень

Розроблення рамкових освітніх програм і типових навчальних планів початкової освіти

Розроблення модельних навчальних програм і навчальних матеріалів до них

Розроблення та затвердження стандартів вищої освіти для педагогічних спеціальностей

Розроблення механізму покриття видатків на забезпечення педагогічної складової частини навчального процесу за рахунок освітньої субвенції

Удосконалення формули розрахунку освітньої субвенції для рівного доступу до якісної освіти в різних регіонах і населених пунктах

Розроблення оновленої Типової Інструкції з діловодства в загальноосвітніх навчальних закладах

Апробація інструментарію

Розроблення дистанційних курсів для підготовки до ЗНО

2017 Червень

Розроблення методичних рекомендацій щодо апробації навчальних матеріалів для початкової школи відповідно до нового Державного стандарту в частині початкової освіти

Моніторингове дослідження умов роботи та професійного розвитку вчителів та директорів закладів середньої освіти

Створення концепції і технічного завдання Національної платформи

Розроблення стандартів щодо облаштування приміщень закладів освіти

2017 Липень

2017 Серпень

Розроблення професійного стандарту вчителя

Розроблення інструментів добровільної сертифікації вчителів

2017 Вересень

Апробація модельних навчальних програм у пілотних школах для перших класів

Друк та апробування навчальних матеріалів у пілотних початкових школах

Навчання укладачів програм, авторів підручників і посібників, підготовка експертів з урахуванням питань доступності для дітей з порушеннями психофізичного розвитку

Розроблення обов’язкового курсу для всіх вчителів щодо особливостей роботи з дітьми з особливими потребами в рамках інклюзивного навчання

Збільшення ставок (окладів) у Єдиній тарифній сітці на два розряди

Розроблення і запуск пілотної версії Національної платформи

Розроблення методичних рекомендацій щодо організації освітнього середовища в класі

Розроблення стандартів щодо створення середовища для інклюзивної освіти дітей з особливими потребами, подолання архітектурних бар’єрів

2017 Жовтень

Пілотне застосування інструментів добровільної сертифікації вчителів

2017 Листопад

Короткотермінові курси підвищення кваліфікації для директорів (заступників директорів) початкових шкіл

Підготовка сертифікаторів (педагогічні працівники, залучені до процедури сертифікації)

Розбудова мережі установ сертифікації вчителів

Розроблення нової процедури атестації вчителів та керівників шкіл

Схвалення процедури визнання різних форм професійного розвитку у системі підвищення кваліфікації педагогічних працівників

2017 Грудень

Пілотне впровадження рекомендацій та стандартів у відібраних школах (на основі конкурсу)

2018 Січень

Підготовка та видання підручників (враховуючи етап апробації) 1 клас за новим стандартом

Підготовка та видання підручників (враховуючи етап апробації) 10 клас за діючим стандартом

Розроблення політики та механізмів підвищення соціального статусу вчителя на основі системи добровільної сертифікації

Запровадження після прийняття Закону “Про освіту” державного фінансування приватних закладів середньої освіти на основі підходу “гроші за дитиною”

Перехід до обов’язкового оприлюднення школами даних про всі кошти, які надходять з бюджету та інших джерел

Розроблення нормативно- правових документів (після прийняття Закону України “Про освіту”) щодо урізноманітнення форм початкової освіти на селі

Розроблення нормативно- правових документів (після прийняття Закону “Про освіту”)

Надання можливості фінансової автономії шкіл через зміну статусу бюджетної установи на статус неприбуткової організації із збереженням податкових пільг

Розроблення та реалізація дистанційних курсів для підвищення кваліфікації вчителів початкової школи

Розроблення дистанційних курсів для 9, 10, 11 класів з української мови і літератури, історії та географії України, правознавства (у тому числі для окупованих територій)

Наповнення Національної платформи інноваційними навчальними матеріалами

Забезпечення шкіл меблями, обладнанням і дидактичними матеріалами, необхідними для компетентнісного навчання

2018 Березень

Інвентаризація наявних профільних шкіл та закладів професійної освіти

2018 Квітень

Розроблення мапи мережі опорних шкіл з урахуванням перспективних планів створення об’єднаних територіальних громад

Створення навчально-методичного центру для фахівців об’єднаних територіальних громад у сфері освіти

Формування бази даних найкращих практик з управління у сфері освіти

Створення регіональної мережі експертів-тренерів

Проведення пілотного проекту з дебюрократизації освіти у Львівській, Харківській областях та Києві

Перший цикл моніторингового дослідження

Основний етап участі в PISA 2018

2018 Травень

Розроблення рамкових освітніх програм і типових навчальних планів базової освіти

2018 Червень

2018 Липень

Розроблення і затвердження нового Державного стандарту профільної освіти

Розроблення засобів професійної орієнтації базової та профільної школи

Розроблення інноваційних навчальних матеріалів для пілотування початкової школи

Перехід до повноцінного функціонування Національної платформи

2018 Вересень

Апробація модельних навчальних програм у пілотних школах для другого класу

Запровадження на національному рівні навчальних програм за новим Державним стандартом початкової освіти для першого класу

2018 Листопад

2018 Грудень

2019 Січень

Опитування колективів шкіл щодо бажання пілотувати Новий стандарт з 2020 року

Підготовка та видання підручників (враховуючи етап апробації) 2 клас за новим стандартом

Підготовка та видання підручників (враховуючи етап апробації) 11 клас за діючим стандартом

Запровадження політики та механізмів підвищення соціального статусу вчителя на основі системи добровільної сертифікації

Підготовка методичних матеріалів для нових форм початкової освіти

Навчання вчителів щодо нових форм початкової освіти

Підготовка методичних матеріалів

Надання права засновникам закладів освіти призначати керівників на умовах контракту

Перехід до призначення директорів на основі відкритого конкурсу та вимог професійного стандарту

2019 Квітень

Спрощення системи документообігу, скорочення звітності, запровадження електронних форм документів у національному масштабі

2019 Травень

2019 Червень

Розроблення професійного стандарту директора

2019 Липень

Створення перспективної мапи мережі академічних ліцеїв

Створення центрального органу виконавчої влади із забезпечення якості середньої освіти

2019 Серпень

2019 Вересень

Апробація модельних навчальних програм у пілотних школах для третього класу

Запровадження на національному рівні навчальних програм за новим Державним стандартом початкової освіти для другого класу

2019 Жовтень

Підготовка національного звіту за результатами PISA 2018

2019 Листопад

2019 Грудень

2020 Січень

Підготовка та видання підручників (враховуючи етап апробації) за новим стандартом: 3 клас 5 клас

Зміна системи фінансування підвищення кваліфікації педагогічних працівників, що забезпечить свободу вибору місця і форм професійного розвитку

Прийняття рішень щодо створення профільних шкіл

Ліквідація районних відділів освіти після завершення формування всіх об’єднаних територіальних громад

Запровадження механізмів громадського нагляду за діяльністю закладу освіти (наглядова або піклувальна рада)

Початок проведення моніторингових досліджень якості базової освіти

Розроблення процедур та інструментів для оцінювання і підтвердження результатів навчання дітей поза школою

Розроблення та реалізація дистанційних курсів для підвищення кваліфікації вчителів базової школи

2020 Березень

2020 Травень

2020 Липень

Створення регіональних органів забезпечення якості освіти

Розроблення інноваційних навчальних матеріалів для пілотування базової школи

2020 Серпень

Розроблення рамкових освітніх програм і типових навчальних планів профільної освіти

2020 Вересень

Апробація модельних навчальних програм у пілотних школах для четвертого класу

Запровадження на національному рівні навчальних програм за новим Державним стандартом початкової освіти для третього класу

2020 Листопад

2020 Грудень

2021 Січень

Підготовка та видання підручників (враховуючи етап апробації) за новим стандартом: 4 та 6 клас

2021 Травень

2021 Вересень

Запровадження на національному рівні навчальних програм за новим Державним стандартом початкової освіти для четвертого класу

2021 Грудень

2022 Січень

Підготовка та видання підручників (враховуючи етап апробації) за новим стандартом: 7 клас

Конкурсний відбір директорів академічних ліцеїв

Матеріально-технічне забезпечення (лабораторне обладнання тощо)

Другий цикл моніторингового дослідження стану сформованості читацької та математичної компетентностей випускників початкової школи

Початок проведення моніторингових досліджень якості профільної освіти

Розроблення інноваційних навчальних матеріалів для профільної школи

Розроблення та реалізація дистанційних курсів для підвищення кваліфікації вчителів профільної школи

2022 Травень

2022 Грудень

2023 Січень

Підготовка та видання підручників (враховуючи етап апробації): за новим стандартом: 1, 8 та 10 класи

Конкурсний відбір вчителів академічних ліцеїв

2023 Вересень

Функціонування мережі академічних ліцеїв у перехідному режимі

2023 Грудень

2024 Січень

Підготовка та видання підручників (враховуючи етап апробації) за новим стандартом: 2, 9 та 11 класи

2024 Травень

2025 Січень

Підготовка та видання підручників (враховуючи етап апробації) за новим стандартом: 3, 5 та 12 класи

Третій цикл моніторингового дослідження стану сформованості читацької та математичної компетентностей випускників початкової школи

2025 Вересень

Запуск мережі академічних ліцеїв

2025 Грудень

2026 Січень

Створення системи незалежного оцінювання випускників профільної школи професійного спрямування

2026 Грудень

https://osvita.ua/school/reform/57660/

Новий закон «Про освіту»: ключові новели

28 вересня 2017 року набрав чинності новий Закон України «Про освіту», що регулює суспільні відносини в процесі реалізації конституційного права людини на освіту, права та обов’язки фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти, а також вносить суттєві зміни до цілої низки законів, у тому числі до Законів України «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про вищу освіту».

Враховуючи те, що закон є базовим для усіх інших спеціальних законів у сфері освіти і водночас передбачає суттєве реформування системи освіти, містить багато відсильних норм і прикінцевих та перехідних положень, а деякі норми потребують негайного практичного застосування, Міністерство освіти і науки України надало роз’яснення і рекомендації стосовно механізму реалізації окремих положень Закону.

1. Термінологічні зміни

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «до приведення законодавства і установчих документів закладів освіти у відповідність із цим Законом терміни "навчальний заклад" і заклад освіти" є ідентичними, а всі суб’єкти владних повноважень і навчальні заклади керуються всіма положеннями цього Закону, що стосуються закладів освіти, а також положеннями законодавства, що стосуються навчальних закладів у частині, що не суперечить цьому Закону».

Крім того, у Законі України «Про загальну середню освіту» термін «загальноосвітній навчальний заклад» замінено терміном «заклад загальної середньої освіти», а термін «навчально-виховний процес» - терміном «освітній процес». Аналогічні зміни внесені і до Закону «Про позашкільну освіту». У Законі України «Про дошкільну освіту» відбулися такі термінологічні зміни: «дошкільний навчальний заклад» замінено на «заклад дошкільної освіти», «навчально-виховний процес» .- на «освітній процес», «директор (завідуючий)» - на «директор», «діти, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, тривалого лікування та реабілітації» на «діти з особливими освітніми потребами», «відповідна вища педагогічна освіта» - на «вища педагогічна“ освіта за відповідною спеціальністю», «засновник (власник)» - на «засновник (засновники)», «надання освітніх послуг» - на «провадження освітньої діяльності». У Законі України «Про вищу освіту» термін «вищий навчальний заклад» замінено терміном «заклад вищої освіти».

Таким чином, варто звертати увагу на необхідність використання в усіх офіційних документах (наказах, положеннях, статутах, листах тощо) нової термінології відповідно до Законів України. Надалі в усіх нових актах Уряду та наказах Міністерства буде використовуватися нова термінологія.

Разом з тим, до приведення актів законодавства і установчих документів закладів освіти у відповідність із зазначеними Законами тимчасова термінологічна розбіжність не має створювати перешкод для реалізації відповідних положень законодавства, прав осіб на освіту чи діяльності закладів освіти.

2. Переоформлення установчих документів закладів освіти

Згідно з підпунктом 13 пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «переоформлення установчих документів закладів освіти з метою приведення їх у відповідність із цим Законом здійснюється протягом п’яти років з дня набрання чинності цим Законом». Крім того, у пункті 5 цього ж розділу Закону засновникам закладів освіти також рекомендовано протягом п'яти років привести установчі документи закладів освіти у відповідність із цим Законом.

Отже, установчі документи, зокрема статути закладів освіти, мають переоформлятися в поточному режимі (у разі виникнення необхідності).

Установчі документи розробляються відповідно до Конституції України, Закону України «Про освіту», інших законів, а також відповідних підзаконних актів (у частині, що не суперечить зазначеним законам). Варто звернути увагу на те, що Закон містить багато відсильних положень, згідно з якими ті чи інші питання діяльності закладів освіти мають бути врегульовані їх установчими документами.

Також потрібно пам’ятати, що згідно з пунктом 11 частини 1 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» внесення змін до установчого документа юридичної особи оформляється шляхом викладення його в новій редакції. Отже, у разі потреби внесення навіть мінімальних змін засновник має забезпечити підготовку нової редакції установчого документа з включенням до нього усіх необхідних змін, пов’язаних із реалізацією нового Закону України «Про освіту».

3. Прозорість та інформаційна відкритість закладу освіти

У статті 6 Закону однією з основних засад державної політики та принципом освітньої діяльності визначено відповідальність і підзвітність органів Управління освітою та закладів освіти, інших суб’єктів освітньої діяльності перед суспільством.

Відповідно до статті 30 Закону всі заклади освіти мають формувати відкриті та загальнодоступні ресурси з інформацією про свою діяльність та оприлюднювати таку інформацію. Доступ до такої інформації осіб з порушенням зору може забезпечуватися в різних формах та з урахуванням можливостей закладу освіти.

У частині 2 цієї статті міститься перелік усієї інформації та документів, відкритий доступ до яких зобов’язані забезпечувати заклади освіти на своїх веб-сайтах, а у разі їх відсутності - нa веб-сайтах своїх засновників.

Крім того, згідно з частиною 3 цієї статті заклади освіти, що отримують публічні кошти, та їх засновники зобов’язані оприлюднювати на своїх веб-сайтах кошторис і фінансовий звіт про надходження та використання всіх отриманих коштів, інформацію про перелік товарів, робіт і послуг, отриманих як благодійна допомога, із зазначенням їх вартості, а також про кошти, отримані з інших джерел, не заборонених законодавством.

Інформація та документи, передбачені частинами другою і третьою цієї статті, якщо вони не віднесені до категорії інформації з обмеженим доступом, розміщуються для відкритого доступу не пізніше ніж через десять робочих днів з дня їх затвердження чи внесення змін до них, якщо інше не визначено законом (частина 4 статті 30 Закону). Згідно з частиною 5 статті 30 Закону перелік додаткової інформації, обов’язкової для оприлюднення закладами освіти, може визначатися спеціальними законами.

У разі, якщо заклади освіти обслуговуються централізованою бухгалтерією, рекомендуємо останній передавати закладам освіти всю необхідну інформацію та документи для подальшого їх оприлюднення відповідно до вимог Закону.

Отже, з 28 вересня 2017 року всі заклади освіти зобов’язані оприлюднювати всю зазначену у статті 30 Закону інформацію та документи на своїх веб-сайтах або веб-сайтах своїх засновників.

Звертаємо увагу на те, що згідно з частиною 1 статті 68 Закону органи управління у сфері освіти зобов’язані оприлюднювати всю публічну інформацію відповідно до вимог Законів України «Про доступ до публічної інформації» та «Про відкритість використання публічних коштів».

У разі виникнення питань щодо формату оприлюднення такої інформації рекомендуємо керуватися частиною 4 статті з Закону України «Про відкритість використання публічних коштів»: «у спосіб, що забезпечує вільний безоплатний доступ до неї, можливість анонімного перегляду, копіювання та роздрукування інформації» та «y вигляді наборів даних (електронних документів), організованих у форматі, що дозволяє їх автоматизоване оброблення електронними засобами (машинозчитування) з метою повторного використання».

4. Система забезпечення якості освіти

У статті 6 Закону Однією з головних засад державної політики та принципом освітньої діяльності визначено забезпечення якості освіти та якості освітньої діяльності. Незважаючи на те, що весь Закон так чи інакше спрямований на підвищення та забезпечення якості освіти! та якості освітньої діяльності, системно всі ці питання врегульовані в окремому розділі V Закону.

Відповідно до частини 2 статті 41 Закону складовими системи забезпечення якості освіти є: система забезпечення якості в закладах освіти (внутрішня система забезпечення якості освіти); система зовнішнього забезпечення якості освіти; система забезпечення якості в діяльності органів управління та установ, що здійснюють зовнішнє забезпечення якості освіти.

Згідно з частиною 3 цієї статті система забезпечення якості в закладах освіти (внутрішнясистема забезпечення якості освіти) може включати:

· стратегію (політику) та процедури забезпечення якості освіти;

· систему та механізми забезпечення академічної доброчесності;

· оприлюднені критерії, правила і процедури оцінювання здобувачів освіти;

· оприлюднені критерії, правила і процедури оцінювання педагогічної (науково-педагогічної) діяльності педагогічних та науково-педагогічних працівників;

· оприлюднені критерії, правила і процедури оцінювання управлінської діяльності керівних працівників закладу освіти;

· забезпечення наявності необхідних ресурсів для організації освітнього процесу, в тому числі для самостійної роботи здобувачів освіти;

· забезпечення наявності інформаційних систем для ефективного управління закладом освіти;

· створення в закладі освіти інклюзивного освітнього середовища, універсального дизайну та розумного пристосування;

· інші процедури та заходи, що визначаються спеціальними законами або документами закладу освіти.

Важливою складовою внутрішньої системи забезпечення якості освіти є також академічна доброчесність, поняття, зміст, система та механізми забезпечення якої детально виписані у статті 42 Закону. Важливо знати, що частини 7 і 8 статті 42 Закону вже дозволяють закладам освіти своїми внутрішніми положеннями визначити конкретні види академічної відповідальності (у тому числі додаткові та/або деталізовані) учасників освітнього процесу за конкретні порушення академічної доброчесності, а також затвердити порядок виявлення та встановлення фактів порушення академічної доброчесності.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону функціонування внутрішньої системи забезпечення якості освіти забезпечує керівник закладу освіти в межах наданих йому Законом повноважень. Будь-яких перехідних положень, які відтерміновують запровадження в закладах освіти внутрішньої системи забезпечення якості освіти, Закон не містить, що вимагає від кожного керівника закладу освіти вже зараз організовувати розбудову такої системи.

5. Доступ до якісної освіти дітей з особливими освітніми потребами

Питання забезпечення доступу до якісної освіти дітей з особливими освітніми потребами є одним з пріоритетів державну сфері освіти. Відповідно до частини 6 статті 3 Закону держава створює умови для здобуття освіти особами з особливими освітніми потребами з урахуванням індивідуальних потреб, можливостей, здібностей та інтересів, а також забезпечує виявлення та усунення факторів, що перешкоджають реалізації прав і задоволенню потреб таких осіб у сфері освіти.

У Законі визначені такі нові поняття, як «індивідуальна програма розвитку», «інклюзивне навчання», «інклюзивне освітнє середовище», «розумне пристосування», «універсальний Дизайн у сфері освіти» тощо. Статті 19 і 20 та низка інших норм Закону системно врегульовують питання здобуття дітьми з особливими освітніми потребами якісної освіти, зокрема через створення інклюзивних та/або спеціальних груп і класів. У разі звернення особи з особливими освітніми потребами або її батьків така група або клас утворюється в обов’язковому порядку.

Згідно з пунктом 31 статті 48 Закону України «Про загальну середню освіту» Кабінетові Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям і органам місцевого самоврядування доручено до 1 вересня2018 року забезпечити:

· зміну типу підпорядкованих шкіл-інтернатів (крім закладів середньої освіти для дітей з порушенням інтелектуального розвитку) на гімназію, ліцей відповідно до вимог цього Закону із збереженням у складі цих закладів освіти інтернатів з частковим або повним утриманням учнів (вихованців) за рахунок засновника (засновників). Припинення функціонування інтернатів у складі таких закладів можливе лише після вирішення в установленому порядку питання здобуття учнями (вихованцями) освіти та/або отримання відповідних соціальних послуг за місцем їхнього проживання (реєстрації) чи місцем проживання (реєстрації) їхніх батьків;

· створення обласних (міських - y містах Києві та Севастополі) ресурсних центрів підтримки інклюзивної освіти, а також районних, міських (районних у містах) інклюзивно-ресурсних центрів, у тому числі, в об’єднаних територіальних громадах, шляхом реорганізації існуючої мережі психолого-медико-педагогічних консультацій.

Звертаємо увагу на те, що Постановою Уряду від 12 липня 2017 р. № 545 вже затверджено Положення про інклюзивно-ресурсний центр з урахуванням редакції пункту 3¹ статті 48 Закону України «Про загальну середню освіту» до цього Положення будуть внесені відповідні зміни. Також пунктом 2 цієї постанови Уряду органам місцевого самоврядування та місцевим органам виконавчої влади було рекомендовано відповідно до Положення, затвердженого цією постановою, утворити протягом двох місяців інклюзивно-ресурсні центри, а також обласні, Київський та Севастопольський міські ресурсні центри з підтримки інклюзивної освіти шляхом реорганізації психолого-медико-педагогічних консультацій.

6. Ліцензування освітньої діяльності закладів освіти

Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 2 березня 2015 року було запроваджено ліцензування освітньої діяльності закладів освіти (пункт 6 частини 1 статті 7). Згідно зі змінами, внесеними до цього положення Законом, освітня діяльність ліцензується з урахуванням особливостей, визначених спеціальними законами у сфері освіти.

Згідно з частиною 2 статті 43 Закону України «Про освіту» освітня діяльність провадиться на підставі ліцензії, що видається органом ліцензування відповідно до законодавства:

· для закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної) освіти - Міністерством освіти і науки України;

· для закладів дошкільної та загальної середньої освіти - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Відповідно до підпункту 6 пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Державні і комунальні заклади системи дошкільної і загальної середньої освіти, що діють на день набрання чинності цим Законом, отримують ліцензію без проходження процедури ліцензування. Заклади освіти усіх форм власності, що створюються після набрання чинності цим Законом, ліцензуються на загальних засадах».

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про загальну середню освіту» заклад освіти провадить освітню діяльність на певному рівні загальної середньої освіти за умови наявності відповідної ліцензії, виданої в установленому законодавством порядку. Відповідно до частини 3 статті 9 зазначеного Закону здобуття загальної середньої, освіти також можуть забезпечувати заклади професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та інші заклади освіти, зокрема міжшкільні ресурсні центри (міжшкільні навчально-виробничі комбінати), що мають ліцензію на провадження освітньої діяльності у сфері загальної середньої освіти.

У частині 3 статті 11 Закону України «Про дошкільну освіту» також зазначено, що заклад дошкільної освіти здійснює свою діяльність за наявності ліцензії на право провадження освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти, виданої у встановленому законодавством України порядку.

Отже, усі державні і комунальні заклади системи дошкільної і загальної середньої освіти мають отримати без проходження процедури ліцензування в обласних або Київській міській Державних адміністраціях ліцензії на провадження освітньої діяльності на всі ті рівні освіти, на яких вони провадять відповідну освітню діяльність.

Відповідні державні органи мають забезпечити видачу таких ліцензій (окремо на кожен рівень освіти, що визначений частиною 2 статті 10 Закону) без процедури ліцензування та проінформувати заклади освіти про дату і порядок отримання ліцензій. З метою виконання відповідної норми Закону рекомендуємо обласним, Київській міській державним адміністраціям, як органам ліцензування закладів дошкільної і загальної середньої освіти, прийняти відповідні рішення та оприлюднити їх на офіційних веб-сайтах.

Звертаємо увагу на те, що ліцензування закладів позашкільної освіти не вимагається законодавством. Водночас згідно з частиною 1 статті 10 Закону позашкільна освіта є «невід’ємним складником системи освіти», що також засвідчено багатьма іншими положеннями Закону, які вимагають від держави та органів місцевого самоврядування як «формування, утримання та розвитку мережі закладів позашкільної освіти відповідно до освітніх, культурних, духовних потреб та запитів населення» (частиною 6 статті 14 Закону), так і належного «фінансування з державного та/або місцевого бюджетів у порядку, встановленому законодавством» (частина 2 статті 4 Закону).

7. Атестація закладів освіти

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноваженьта у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про освіту» були внесені зміни до Законів України «Про дошкільну освіту»,«Про загальну середню освіту» та «Про позашкільну освіту», у тому числі в частині повноважень відповідних місцевих органів управління. Зокрема, з переліку цих повноважень виключені повноваження на проведення атестації відповідних закладів освіти. Також із Законів виключена атестація закладу освіти як форма державного нагляду (контролю).

Таким чином, атестація закладів освіти вже не належить до повноважень відповідних органів управління і не існує як форма державного нагляду (контролю) чи інструмент забезпечення якості освіти. Відповідно, проведення атестації є безпідставним і правові наслідки її проведення відсутні.

У зв’язку із зазначеним, Порядок державної атестації дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладів, затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 30 січня 2015 р. № 67, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 лютого 2015 р,. за № 173/26618, буде визнаний таким, що втратив чинність.

Разом з тим, у системі загальної середньої освіти буде запроваджено інший плановий захід державного нагляду (контролю) - інституційний аудит, зміст та особливості проведення якого визначені статтею 45 Закону України «Про освіту».

8. Управління закладом освіти

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону управління закладом освіти в межах повноважень, визначених законами та установчими документами цього закладу, здійснюють:

· засновник (засновники);

· керівник закладу освіти;

· колегіальний орган управління закладу освіти;

· колегіальний орган громадського самоврядування;

· інші органи, передбачені спеціальними законами та/або установчими документами закладу освіти.

Права та обов’язки засновника (засновників) закладу освіти визначені у статті 25 Закону, а також в багатьох інших нормах Закону, у спеціальних законах («Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту, «Про позашкільну освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту») та інших законах України.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону засновник закладу освіти - це орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа, рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов’язків засновника.

Враховуючи зазначене, всі повноваження засновників комунальних закладів освіти, що визначені Законом України «Про освіту» та спеціальними законами у сфері освіти, виконують відповідні ради, конкретні повноваження і сфера відповідальності яких визначені також у статті 66 Закону.

Водночас в умовах незавершеної адміністративно-територіальної реформи, спрямованої на децентралізацію системи управління, у тому числі закладами освіти, ради та місцеві державні адміністрації мають виконувати Закон України «Про освіту» та інші спеціальні закони у сфері освіти з урахуванням відповідних положень Конституції України і Законів України «Про Місцеві державні адміністрації» та «Про місцеве самоврядування в Україні».

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону керівник закладу освіти здійснює безпосереднє управління закладом і несе відповідальність за освітню, фінансово-господарську та іншу діяльність закладу освіти. Повноваження (права і обов’язки) та відповідальність керівника закладу освіти визначаються законом та установчими документами закладу освіти. Керівник є представником закладу освіти у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами і діє без довіреності в межах повноважень, передбачених законом та установчими документами закладу освіти.

Звертаємо також увагу на те, що в Законах України «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту» та «Про позашкільну освіту» суттєво збільшено кількість повноважень педагогічної ради відповідних закладів освіти. Рішення педагогічної ради вводяться в дію рішеннями керівника закладу.

9. Обрання керівника закладу загальної середньої освіти

Відповідно до абзаців 1-4 частини 2 статті 26 Закону України «Про загальну середню освіту» керівник закладу загальної середньої освіти призначається на посаду та звільняється з посади рішенням засновника (засновників) закладу або уповноваженого ним (ними) органу.

Керівник державного, комунального закладу загальної середньої освіти призначається на посаду за результатами конкурсного відбору строком на шість років (строком на два роки - для особи, яка призначається на посаду керівника закладу загальної середньої освіти вперше) на підставі рішення конкурсної комісії, до складу якої входять представники засновника (засновників), трудового колективу, громадського об’єднання батьків учнів (вихованців) закладу загальної середньої освіти та громадського об’єднання керівників закладів загальної середньої освіти відповідної адміністративно- територіальної одиниці. До участі у роботі комісії з правом дорадчого голосу можуть залучатися представники громадських об’єднань та експерти у сфері загальної середньої освіти.

Положення про конкурс на посаду керівника державного, комунального закладу загальної середньої освіти розробляє та затверджує засновник на підставі типового положення, затвердженого Міністерством освіти і науки України (наразі розробляється).

Одна і та сама особа не може бути керівником відповідного закладу загальної середньої освіти більше ніж два строки підряд (до першого строку включається дворічний строк перебування на посаді керівника закладу загальної середньої освіти, призначеного вперше). Після закінчення другого строку перебування на посаді особа має право брати участь у конкурсі на заміщення вакансії керівника в іншому закладі загальної середньої освіти або продовжити роботу в тому самому закладі на іншій посаді.

Слід врахувати, що відповідно до підпункту 17 пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону після 28 вересня 2017 року частина друга статті 26 Закону України «Про загальну середню освіту» застосовується до посад, що стали вакантними в установленому трудовим законодавством Порядку.

Крім того, під час проведення конкурсу варто враховувати те, що згідно з частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальну середню освіту» посаду керівника закладу загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності може обіймати особа, яка є громадянином України, має вищу освіту ступеня не нижче магістра та стаж педагогічної роботи не менше трьох років, а також організаторські здібності, фізичний і психічний стан якої не перешкоджає виконанню професійних обов’язків. Отже, з відповідного положення Закону було вилучено вимогу щодо обов’язкової наявності саме вищої педагогічної освіти, а також вимогу щодо необхідності проходження «атестації керівних кадрів освіти у порядку, встановленому Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти».

Звертаємо також увагу на те, що тимчасова відсутність затвердженого Міністерством зазначеного вище типового положення (наразі розробляється) не зупиняє дію норми Закону щодо призначення керівника закладу загальної середньої освіти на посаду винятково за результатами конкурсного відбору.

Тому, керівник державного закладу загальної середньої освіти має обиратися на основі конкурсного відбору, проведеного відповідно до Порядку призначення на посаду керівників загальноосвітніх навчальних закладів державної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2015 р. № 827. Водночас керівник комунальногозакладу загальної середньої освіти має обиратися на основі конкурсного відбору, що має бути проведений відповідно до Положення про конкурс на посаду керівника комунального, закладу загальної середньої освіти, розробленого та затвердженого засновником цього закладу. Крім того, у пункті 3 зазначеної постанови органам місцевого самоврядування було рекомендовано«з урахуванням Порядку, затвердженого цією постановою, визначити протягом місяця процедуру призначення, керівників загальноосвітніх навчальних закладів комунальної форми власності за результатами конкурсного відбору».

Отже, керівник державного чи комунального закладу загальної середньої освіти призначається на посаду виключно за результатами конкурсного відбору.

10. Призначення працівників закладів загальної середньої освіти

З переліку повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в галузі загальної середньої освіти, визначеного у частині 3 статті 37 Закону України «Про загальну середню освіту», виключено повноваження щодо здійснення добору, призначення на посаду та звільнення з посади педагогічних працівників, у тому числі керівних кадрів, державних і комунальних загальноосвітніх навчальних закладів.

Разом з тим, згідно з абзацом п’ятим частини 2 статті 26 цього Закону (зі змінами від 28.09.2017 р.) заступник керівника, педагогічні та інші працівники закладу загальної середньої освіти призначаються на посади та звільняються з посад керівником цього закладу. Керівник закладу загальної середньої освіти має право оголосити конкурс на вакантну посаду.

Таким чином, з моменту набуття чинності Законом України «Про освіту» всі питання прийняття та звільнення з роботи працівників, а також усі інші питання, що витікають з трудових відносин, вирішує керівник закладу освіти відповідно до трудового законодавства.

11. Інші питання

Згідно з підпунктом 9 пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «заклади дошкільної та позашкільної освіти у населених пунктах, що нe мають свого бюджету, фінансуються з районного бюджету до завершення процесу об’єднання територіальних громад».

Згідно з підпунктом 12 пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «після набрання чинності цим Законом розмір заробітної плати педагогічних і науково-педагогічних працівників не може зменшитися, якщо ці працівники продовжують обіймати відповідні посади, виконувати відповідні обов’язки та зберігають відповідну кваліфікаційну категорію».

У разі потреби Міністерство надаватиме роз’яснення також з інших питань реалізації Закону України «Про освіту».

12 Жовтня 2017 http://nus.org.ua/news/nastupnogo-roku-starshi-shkoly-pilotuvatymut-integrovani-kursy/

Наступного навчального року старші школи пілотуватимуть інтегровані курси

У 2018/2019 навчальному році в українських школах відбудеться пілотування інтегрованого курсу з історії України в контексті світової.

Про це заявила представниця Міністерства освіти Лариса Євтушенко під час науково-практичної конференції “Друга світова війна. Сучасне переосмислення та інноваційне викладання”, – передає Укрінформ.

“Два тижні тому Колегія Міністерства освіти та науки України рекомендувала до затвердження нові програми, у тому числі нові програми для історії 10-11 класів. На сьогодні на наступний навчальний рік ми матимемо вивчення інтегрованого курсу з історії – історії України і світу, експериментальний курс. Це буде пілотний проект, хто з учителів захоче взяти участь, можете взяти участь в пілотуванні цієї програми на наступний рік”, – сказала Євтушенко.

У МОН уточнили, що з наступного навчального року інтегровані курси будуть пілотуватись у школах, які мають профільне спрямування, за їхнім бажанням. Зокрема, школи з математично-природничим спрямуванням зможуть викладати інтегровані курси з гуманітарних предметів, а школи гуманітарного профілю - з природничих предметів.

“Профільні школи зможуть обирати інтегровані предмети. Профільна школа, в якій, наприклад, вивчають поглиблено фізику, зможе обрати інтегрований курс з історії, а школа, яка поглиблено вивчає гуманітарні предмети, може обрати навчальний план з інтегрованим предметом “Природничі науки”, – пояснили у міністерстві.

Нагадаємо, раніше ми писали, що на сайті EdEra завершилось відкрите обговорення чотирьох проектів курсу з природничих наук.

Інтерв’ю з однією з розробниць проекту цього курсу Інною Дьоміною можна подивитись тут.

http://nus.org.ua/news/yakisno-nova-osvita-shho-zminyuye-novyj-zakon-pro-osvitu/

Якісно нова освіта. Що змінює новий закон “Про освіту”

Eкспертка аналітичного центру CEDOS Ірина Когут в ефірі Громадськогонагадала про зміни, що запроваджує нещодавно ухвалений закон “Про освіту”. Подаємо текст повністю.

“5 вересня після численних баталій народні депутати ухвалили новий рамковий закон “Про освіту”, який дає старт шкільній реформі в Україні.

Зміни для вчителів, які несе собою закон “Про освіту” будуть, переважно, позитивними. Зарплата зросте у два рази.

Наступна зміна для вчителя – це свобода в професійному розвитку. Учителі можуть учитися там, де вони забажають. Держава виділяє їм на це гроші з бюджету. За кожним учителем ходить певна закріплена сума, він несе її у той навчальний заклад, в який вважає за потрібне, але робити він це має кожного року, а не один раз на п’ять років, як це було раніше.

Наступна зміна – це свобода. 20% кожної навчальної програми залишаються на розсуд учителя абсолютно повністю, і він може в залежності від того, як рухається клас або кожна окрема дитина, приділяти темі більше чи менше часу.

Для директора, який керує школою, закон теж приніс багато нового. По-перше, директора тепер обиратиме конкурсна комісія, в яку входитимуть і представники батьків, і представники учнів і його колеги-директори з інших шкіл, і представники місцевого сумоуправління освіти та навіть громадські організації. При чому, обиратимуть директора на термін шість років, і займати посаду він зможе не більше двох каденцій підряд.

По-друге, директор зможе керувати школою більш самостійно, тому що його не будуть перевіряти з управління освіти. Управління освіти на місцях встрачають свої контрольні функції. Вони будуть забезпечувати діяльність школи, тобто підтримувати її матеріальний стан.

По-третє, директор буде більш самостійним кадрово. Він зможе сам наймати вчителів, формувати кадрову політику та разом з Педагогічною радою закладу писати для школи свою освітню програму.

Для дітей шкільне життя зміниться ледь не найбільше. Їх навчатимуть не просто правил, формул, дат та законів. Вони вчитимуться виконувати основні дії, які їм будуть потрібні в житті – тобто набувати компетентностей. Говорити, писати, рахувати, розуміти світ, пізнавати його і творити.

Особливо іншим буде життя дітей у старшій школі. Коли вони довчаться до 10 класу, вони підуть у профільну старшу школу, яка триватиме три роки. І діти зможуть самі обирати навчальні предмети.

Дітей попросять більше не списувати – цей закон вводить поняття академічної доброчесності, зокрема, і в середній освіті, встановлює певні санкції за її порушення. Звичайно, дитину не виключать з навчального закладу, але буде увага до того, щоб навчальний процес відбувався з користю для дітей, а не був імітацією.

Реформа передбачає, насамперед, дуже великий акцент на повазі до дитини, на навчанні критичному мисленню, на спонуканні висловлювати власну думку, помилятися, пробувати. Але навчання водночас має бути таким, що приваблює – особливо, у початковій школі. Велика частина навчального процесу буде відбуватися у формі гри.

Закон про освіту дає старт Новій українській школі, і у 2018-му діти підуть у її перший клас. Проте реформа зараз лише починається, вона триватиме десятиліття. Власне, дорослішатиме та розвиватиметься разом з дітьми, які вчитимуться по-новому. І ми повинні чекати наступних законів, підзаконних актів, наступних дій уряду, батьків, учителів, керівництва шкіл для того, щоб наша освіта стала якісно іншою не лише на папері, але й у дійсності”.

4 Листопада 2017 http://nus.org.ua/news/u-mon-rozpovily-z-chogo-skladatymetsya-sertyfikatsiya-vchyteliv/

У МОН розповіли, з чого складатиметься сертифікація вчителів

Сертифікація вчителів, яка з часом має замінити атестацію, складатиметься з двох етапів: зовнішнього тестування та моніторингу роботи вчителя в класі.

Про це сказала міністр освіти і науки Лілія Гриневич в інтерв’ю “УП. Життя”.

За її словами, атестація себе дискредитувала, тому в міністерстві хочуть поступово замінити її сертифікацією. Щоправда, поки залишатимуться два механізми.

“Сертифікація передбачає два етапи. Перший етап – це зовнішнє тестування.Це тест, який буде проводити Український центр оцінювання якості освіти, і цей тест буде перевіряти знання методики, особливості реформи, знання предмету. Він буде мати декілька компонентів. Друга частина – це моніторинг роботи вчителя безпосередньо в класі. Тому що одна справа – теоретичні знання, а друга справа – як він працює з дітьми безпосередньо. Це буде здійснювати Державна служба якості освіти, яка буде мати відповідні регіональні підрозділи“, – розповіла Гриневич.

Міністр також зазначила, що необхідна фахова дискусія про те, що має бути в програмі тесту, а також які критерії мають перевірятися Державною службою якості освіти.

Нагадаємо, новий закон “Про освіту” запроваджує добровільну сертифікацію вчителів. Педагоги, які пройдуть сертифікацію будуть вважатися такими, що пройшли атестацію, та отримають 20% надбавку до посадового окладу.

Просто про складне. Що новий закон про освіту дасть вчителям

5 Вересня 2017 http://nus.org.ua/articles/prosto-pro-skladne-shho-novyj-zakon-pro-osvitu-dast-vchytelyam/

UPD: Новий закон “Про освіту” було ухвалено. Під час засідання Верховної Ради депутати вносили правки “з голосу” – зокрема, була відновлена норма, що була проголосована у першому читанні, щодо мінімального розміру заробітної плати у 3 мінімальні заробітні платні – тобто більше 9 600 тисяч. Правда в прикінцевих положеннях зазначається, що до 2023 року мінімальний оклад педагогів поступово зростатиме до чотирьох прожиткових мінімумів. А норма щодо розміру мінімального окладу в три мінімальні зарплати почне діяти з 2023 року. Невдовзі ми проаналізуємо всі правки та напишемо оновлення.

5 вересня 2017 року Верховна Рада обіцяє зробити те, що мала встигнути ще до початку своїх канікул – розглянути закон “Про освіту” у другому читанні.

Цей документ готувався більше трьох років експертами та чиновниками, узгоджувався з усіма стейкхолдерами та зацікавленими групами, змінювався і переписувався. Він заручився підтримкою Нацради реформ та Комітету ВРУ з питань освіти й науки, а також фахових спільнот. Як жартував нардеп Олексій Скрипник на засіданні комітету ВРУ, “цей закон треба терміново ухвалювати, бо він з кожним днем все пухне і пухне”.

Якщо відкинути жарти і подивитися на закон прицільно і серйозно, то помітимо чимало змін та відкритих можливостей, яким цей документ дає старт.

У разі успішного голосування у парламенті країна отримає новий рамковий закон замість чинного 26-річної давності. І головне – нові правила освітнього життя.

Що саме змінює новий закон про освіту для педагогів?

Нові відносини між вчителем і директором

З прийняттям закону саме директор буде приймати на роботу вчителя – а невідповідне управління освіти. Звільняти з посади буде теж директор.

Управління освіти також не братимуть участі в розробці та реалізації варіативної складової навчальної програми, не контролюватимуть додержання законів та обов’язкове виконання Держстандарту та не втручатимуться у формування педагогічного навантаження вчителя чи вчительки – усе це тепер відбуватиметься на рівні школи.

Атестація вчителів (раз на 5 років) наразі залишається без змін.

Поки МОН не затвердить нове Положення про атестацію педагогічних працівників, присвювати вищу категорію та педагогічні звання будуть управління освіти, а 1 та 2 категорію, а також кваліфікацію “спеціаліста” – навчальний заклад.

Атестацію шкіл новий закон повністю ліквідовує. Як і сумнозвісні інспекції районних управлінь освіти.

Директор школи буде призначатися за конкурсом раз на 6 років. При цьому комісія, яка ухвалюватиме відповідне рішення, складатиметься в тому числі з вчителів цього навчального закладу.

Крім них, така комісія має включати представників:

– засновника школи;

– громадського об’єднання батьків учнів закладу;

– громадське об’єднання директорів шкіл цієї місцевості.

Усе це має на меті переформатувати стосунки між керівником школи та педагогічним колективом. Адже якість його управлінських рішень та їх реалізація прямо впливатимуть на те, чи продовжить засновник школи з ним контракт, чи його посаду обійме більш професійна людина.

Крім того, закон передбачає, що всі вчителі мусять брати участь у засіданнях Педагогічних рад. Ця вимога стосується шкіл усіх типів підпорядкування.

Закон тут не дає двозначних трактувань, у ньому чітко записано: “Усі педагогічні працівники закладу мають брати участь у засіданнях педагогічної ради”.

Таким чином усі вчителі будуть залучені до прийняття управлінських рішень своєї школи.

Адже саме Педрада планує роботу закладу, схвалює освітні програми, обговорює питання підвищення кваліфікації вчителів, має право ініціювати проведення позапланового інституційного аудиту закладу та обговорює механізми забезпечення академічної доброчесності у своїй школі.

Крім того, уся інформація про ресурси школи (фінансові, матеріальні та кадрові) має бути опублікована онлайн. Тепер кожен вчитель бачитиме, чи виділила держава гроші на закупівлю комп’ютерів та меблів, та чи не “загубилось” нове обладнання десь по дорозі до школи.

Нові відносини між колегами та підвищення кваліфікації

“Професійний вчитель = якісна освіта дітей” – за цією логікою йшли автори реформи. І саме тому в проекті закону про освіту передбачено так багато новацій саме щодо підвищення кваліфікації вчителів.

Він більше не буде зобов’язаним слухати лекції в Інституті післядипломної педагогічної освіти (ІППО). Наявні державні курси не відповідають запитам вчителів – про це вони неодноразово самі вказують під час анкетувань та обговорень. Натомість вчителі змушені своїм коштом оплачувати відвідування тих тренінгів, які вважають потрібними для своєї роботи.

Якщо закон буде проголосований, то ІППО стануть одним із суб’єктів, який має право надавати послуги з підвищення кваліфікації. З’являється конкуренція поміж такими закладами, і від цього виграє вчитель.

Стаття 59 законопроекту дає вчителям можливість самостійно обирати, в якій формі та де саме підвищувати свою кваліфікацію.

Зацитуємо проект закону: “Педагогічні та науково-педагогічні працівники мають право підвищувати кваліфікацію у закладах освіти, що мають ліцензію на підвищення кваліфікації або провадять освітню діяльність за акредитованою освітньою програмою. Результати підвищення кваліфікації у таких закладах освіти не потребують окремого визнання і підтвердження”.

І далі: “Педагогічні та науково-педагогічні працівники мають право підвищувати кваліфікацію в інших суб’єктів освітньої діяльності, фізичних та юридичних осіб. Результати підвищення кваліфікації педагогічного (науково-педагогічного) працівника у таких суб’єктів визнаються окремим рішенням педагогічної (вченої) ради.

(…) Вид, форму та суб’єкта підвищення кваліфікації обирає педагогічний (науково-педагогічний) працівник”.

Яким чином все це відбуватиметься?

Школа отримуватиме кошти на підвищення кваліфікації своїх педагогічних працівників. Ці кошти будуть розподілятися згідно із рішенням Педради.

Отже, за логікою авторів нового закону, вчителі самі аналізують, де вони хочуть підвищити кваліфікацію. Після цього подають заявку до адміністрації школи. Тоді збирається Педрада – і вирішує, кого й куди направляти на підвищення кваліфікації.

Відтак Педрада ухвалює рішення: “Ми даємо згоду на те, аби цей конкретний вчитель підвищив свою кваліфікацію саме в цьому місці, чи не даємо? Направляємо туди кошти чи ні?”. Далі, відповідно до цього плану, вчителі відвідують курси, семінари чи тренінги – а кошти на їх оплату перераховує школа (а не управління освіти).

Втім, закон дозволяє іншим фізичним та юридичним особам фінансувати такі курси для вчителів.

Яким чином буде визнаватися підвищення кваліфікації в тих громадських організаціях, які не мають ліцензії на провадження освітньої діяльності?

Це питання має бути врегульовано постановою Кабміну. Проект закону каже, що це можливо. Але механізми визнання такого підвищення кваліфікації ще мають бути напрацьовані.

Важливо також те, що виховна робота за новим законом буде зараховуватися до робочого часу педагогічного працівника.

По-друге, проект закону чітко вказує кількість годин та розмір фінансування на підвищення кваліфікації вчителів.

Натомість нинішній закон про освіту просто гарантує оплату підвищення кваліфікації “не менше одного разу на 5 років”.

Новий проект закону каже, що вчитель має підвищувати свою кваліфікацію не менше 150 академічних годин впродовж п’яти років. З цих 150 годин певна кількість обов’язково має бути спрямована на вдосконалення знань, вмінь і практичних навичок з роботи з дітьми з особливими освітніми потребами.

При цьому вчителі мають підвищувати свою кваліфікацію щорічно – кількість годин може бути різною, але вони мають покращувати свої знання та вміння не один раз на 5 років, а саме щорічно.

Фінансування цих 150 годин підвищення кваліфікації педагогів оплачуватимуть за кошти державного та місцевого бюджетів.

Зацитуємо тут закон: “Обсяг коштів, що додатково виділяються з державного бюджету на підвищення кваліфікації педагогічних працівників, заробітна плата яких виплачується за рахунок освітньої субвенції, не може бути меншим 2 відсотків від відповідної освітньої субвенції.

Обсяг коштів, що додатково виділяються з місцевих бюджетів на підвищення кваліфікації інших педагогічних і науково-педагогічних працівників комунальних закладів освіти, не може бути меншим 2 відсотків від фонду заробітної плати цих працівників”.

По-третє, закон передбачає можливість добровільної сертифікації вчителів.

Після її успішного проходження вчитель отримуватиме доплату в розмірі 20% від посадового окладу протягом строку дії сертифікату – тобто, упродовж 3 років. Крім того, успішна сертифікація зараховується як проходження атестації.

А вчитель, який її пройшов, може залучатися до проведення інституційного аудиту в інших школах та розробки й акредитації освітніх програм. Ну і звісно, такий вчитель має поширювати нові методики компетентнісного навчання та нові освітні технології. По суті, він має бути тим “агентом змін”, про якого так часто і багато говорять.

За визначенням з проекту закону, сертифікацією є “зовнішнє оцінювання професійних компетентностей педагогічного працівника (у тому числі з педагогіки та психології, практичних вмінь застосування сучасних методів і технологій навчання), що здійснюється шляхом незалежного тестування, самооцінювання та вивчення практичного досвіду роботи”.

Хто саме буде його проводити і в якій формі, ще мають визначити МОН та затвердити Кабмін. Але наразі відомо, що на початку реалізації цієї задумки планується залучати до сертифікації Український центр оцінювання якості освіти (УЦОЯО).

По-четверте, закон дає вчителю багато свободи під час своєї роботи.

Стаття 54 проекту закону вказує, що педагоги мають право на “академічну свободу, включаючи свободу викладання, свободу від втручання в педагогічну, науково-педагогічну та наукову діяльність, вільний вибір форм, методів і засобів навчання, що відповідають освітній програмі”.

Вони також мають право на розробку та впровадження авторських навчальних програм, проектів, освітніх методик і технологій, методів і засобів.

Зараз учителі мають право розробляти свої програми, проте їх украй важко акредитувати. Новий закон дозволить вчителям працювати за типовими програмами, розробленими МОН, або акредитовувати свої. Держава ж визначатиме очікувані результати після кожного року навчання, а шлях до цих результатів педагог зможе визначати сам, виходячи з потреб та талантів учнів.

У проекті закону також вказано на заборону директорам та управлінням освіти залучати вчителів до заходів, які організовують релігійні організації чи політичні партії. І пряма заборона – відволікати педагогів від виконання своїх професійних обов’язків.

А ще в новий законопроект перейшли усі пільги, які були прописані в попередньому законі, включно із забезпеченням житла у першочерговому порядку, пільгові кредити тощо.

У цьому проекті з’явилось ще право на творчу відпустку строком до одного року не частіше одного разу на 10 років із зарахуванням до загального і спеціального стажу роботи.

І насамкінець – про зарплати вчителів.

Новий закон передбачає мінімальну зарплату вчителя чи вчительки в розмірі не менше 4 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Тобто педагог найнижчої кваліфікаційної категорії може отримувати 6 736 гривень.

Такого рівня оплати праці планується досягти до 2023 року. Проте наразі тривають перемовини й дебати щодо точного року впровадження такого рівня мінімальної зарплати.

При цьому зберігаються всі надбавки, які були передбачені раніше.

Зрозуміти новий Стандарт. Інструкція для вчителів

16 Червня 2017 http://nus.org.ua/questions/zrozumity_noviy_standart/

Що це за документ?

Це – проект нового Державного стандарту початкової загальної освіти. Цього навчального року (2017/2018) його використовуватимуть у навчальному процесі 100 шкіл по всій Україні, які пілотуватимуть Нову Українську Школу (НУШ).

На підставі цього пілотування та громадського обговорення, буде підготовлено фінальну версію Державного стандарту початкової загальної освіти.

Остаточну версію затвердить Кабінет Міністрів України.

Від вересня 2018 року, коли стартує повномасштабна реформа загальної середньої освіти, учні всіх перших класів України почнуть навчатись за новим Стандартом.

Навіщо він взагалі потрібен?

Державний стандарт початкової загальної освіти визначає, що саме мають знати й уміти учні по закінченню певного циклу навчання, окреслює ідейні засади та принципи навчально-виховного процесу, логіку його організації тощо.

Користуючись Стандартом, вчителі зможуть розробляти свої навчальні програми та курси на основі інтеграції предметів.

Адже Стандарт визначає спільні очікувані результати, які учень має досягнути за певний період. А шляхи досягнення цих результатів – тобто навчальні програми – можуть бути різними.

На основі Стандарту, МОН має розробити і затвердити Типові навчальні плани і Модельні навчальні програми предметів або курсів (про них – далі), а також організувати забезпечення загальноосвітніх начальних закладів навчально-методичними комплектами.

Що передбачає цей проект Стандарту?

Стандарт проголошує презумпцію талановитості дитини, рівний доступ до освіти і відсутність будь-яких форм дискримінації.

Серед принципів цього стандарту:

– цінність дитинства – тобто відповідність вимог віковим особливостям дитини;

– радість пізнання та розвиток особистості – тобто плекання самостійності та незалежного мислення замість “навченої безпорадності”;

– принципи здоров’я та безпеки – формування здорового способу життя та створення безпечних умов для фізичного та психоемоційного розвитку дітей.

Це особливо важливо для дітей молодшого шкільного віку – вони мають навчатися в атмосфері взаємної довіри та поваги, без цькувань та насильства.

У Стандарті вказано, що між 2 і 3-ою академічними годинами варто проводити рухливі ігри, зазвичай на вулиці.

У навчальних програмах з усіх предметів і курсів передбачено 20% резервного часу, який вчитель може використовувати на свій розсуд (на засвоєння навчального матеріалу, піти з учнями в музей тощо).

Наприкінці кожної чверті – корекційно-рефлексійний тиждень для подолання розбіжностей учнів, адже всі вони навчаються згідно зі своїми темпом та особливостями.

Стандарт передбачає інтегроване навчання в початковій школі. Зміст початкової освіти розроблено на основі компетентнісного підходу.

Що таке компетентності?

Стандарт дає таке визначення: це динамічна комбінація знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, яка визначає здатність особи успішно здійснювати навчальну діяльність.

Тобто не знання заради знань – а вміння їх застосовувати в реальному житті. Якщо ще стисліше: не що ти знаєш – а як ти цим вмієш користуватися. Саме тому в Стандарті постійно вказуються прив’язки до досвіду дитини та можливостей застосувати здобуті знання на практиці.

Ось, наприклад, кілька конкретних очікуваних результатів з мовно-літературної освітньої галузі. Наприкінці 4-го класу дитина вже “обґрунтовує своє ставлення до усного повідомлення, наводячи приклади з власного досвіду, а також спираючись на набуті знання”, та “вступає і підтримує навчальний діалог на теми, пов’язані з важливими для дитини життєвими ситуаціями”.

А ось так виглядають конкретні очікувані результати в природничій освітній галузі: “пояснює значення крові в організмі людини, значення шкіри для організму людини та її гігієни, гігієни органів чуття”, “застосовує компас, мікроскоп, розрізняє джерела енергії, пояснює корисність застосування відновлювальних джерел енергії”.

Навіщо вводиться інтеграція?

Дитина в ранньому віці сприймає світ цілісно, а не по-предметно. Тому навчання в початковій школі буде інтегрованим – предмети будуть об’єднуватись довкола цікавих для дитини тем чи проблем.

Проект Стандарту вводить інтегрований підхід у навчанні. При цьому варто розуміти, що інтеграція предметів вже давно не є чимось експериментальним – тож в українських школах впроваджується не щось абсолютно нове та неперевірене.

Більше того, в Україні є школи, які давно вже працюють за таким інтегрованим підходом у навчанні.

Теми для викладання змісту в рамках інтегрованих курсів можуть обирати як вчитель, так і діти.

Наприклад, вийшов фільм про Супергероя, який зацікавив дітей. Вчитель бере цю тему, ставить задачі і проблемні ситуації, через які розвиваються предметні навички. Скажімо, “за скільки часу Супергерой може дістатися з одного будинку до іншого, аби допомогти дівчинці?”. Або “напишіть листа Супергерою”.

При цьому, розвиваються базові навички з читання і письма – але робиться це набагато ефективніше через ті речі, що цікаві дітям і не відірвані від їхнього життя.

Як буде реалізовуватись така інтеграція?

Пропонується інтегрувати сім освітніх галузей у курс “Я досліджую світ”.

Окремими навчальними предметами залишаються іноземна мова, фізкультура та мистецтво.

Звичні для нас “українська мова” та “математика” пропонується теж інтегрувати, але не повністю. 3 4-х годин на тиждень вивчення математики один урок викладатиметься в рамках інтегрованого курсу, а інші три – як окремі навчальні предмети.

Так само з українською мовою. Автори стандарту пропонують 2 години цього навчального предмету викладати в рамках курсу “Я досліджую світ”, а решту 5 – як окремий предмет “Українська мова”.

Які освітні галузі визначає Стандарт?

Загалом їх 9 (у дужках наводимо скорочення, яке використовується в індексі державних вимог до обов’язкових результатів навчання):

· Мовно-літературна (МОВ)

· Математична (МАО)

· Природнича (ПРО)

· Технологічна (ТЕО)

· Інформатична (ІФО)

· Соціальна і здоров’язбережна (СЗО)

· Фізкультурна (ФІО)

· Громадянська та історична (ГІО)

· Мистецька (МИО)

Як читати і розуміти Стандарт?

Він містить ряд скорочень і термінів, які необхідні для розуміння.

У Стандарті для кожної освітньої галузі спершу вказується загальна ціль, на реалізацію якої спрямовані “загальні очікувані результати” (ЗОР) та “конкретні очікувані результати” (КОР). Ці загальні цілі виписані одразу після назви освітньої галузі.

Давайте розберемось на прикладі математичної освітньої галузі.

Загальні цілі визначені ось так:

Учень/учениця:

1. Аналізує ситуації і виокремлює проблеми, які можна розв’язувати із застосуванням математичних прийомів; розмірковує, висуває гіпотези, обґрунтовує, логічно їх доводить або спростовує;

2. Моделює процеси і ситуації, що відбуваються в природі і суспільстві; використовує різні джерела інформації;

3. Розробляє стратегії (плани) розв’язання і розв’язує різні проблемні завдання, використовуючи, зокрема, і засоби інформаційно-комунікаційних технологій;

4. Оцінює необхідність та пізнає форми об’єктів, просторові відношення у навколишньому світі для розв’язання життєвих проблем та завдань.

Загальні очікувані результати (ЗОРи) вказують на рівень розвитку кожного вміння на завершення циклу навчання (1-2 клас і 3-4 відповідно).

ЗОРи є життєво важливими вміннями та навичками, які вчитель розвиває інструментами своєї галузі. Вони є орієнтирами для вчителя у навчальному процесі.

Конкретні очікувані результати (КОРи) описують ядро знань учня.

Саме по КОРах буде проводитись підсумкове оцінювання учнів після закінчення 4 класу.

Наприклад, у математиці ЗОР може бути таким: “Знаходжу помилки логіко-математичного характеру й обираю оптимальний спосіб їх усунення”, або ж“Перевіряю і доводжу істинність або хибність тверджень”.

Тоді як КОР для математичної галузі може бути таким: “Зіставляє ймовірний та фактичний результати лічби об’єктів та відображає його у вигляді графічних організаторів (таблиць, напр., “Т-схема”, “М-схема”, діаграми різних видів та ін.)”.

Або ж : “Тлумачить дріб як одну або кілька рівних частин цілого, пояснює поняття “чисельник дробу”, “знаменник дробу”, зокрема й на прикладі конкретних життєвих ситуацій, порівнює дроби з однаковими знаменниками, зокрема й на наочній основі”.

Чи ще такий: “Перетворює більші одиниці величини в менші і навпаки, вирізняє серед інших одиниці температури (°C), швидкості (км/год, м/с та ін.), площі (мм², cм², дм², м², км², га)”.

В описах Конкретного очікуваного результату згадується в тому числі відповідний ЗОР та загальна ціль. Це записано в індексах очікуваних результатів.

Вони вводяться для того, аби вчителям було легше конструювати свої програми відповідно до записаних КОРів та ЗОРів у Національній електронній платформі.

Як читати індекс конкретних очікуваних результатів?

Приклад: 2МАО 1.2-1

Цифра на початку індексу вказує на порядковий номер року навчання (класу). У цьому разі – другий клас.

Скорочений буквений запис означає освітню галузь (у цьому разі – математична).

Перша цифра після буквеного запису до крапки означає порядковий номер загальної цілі, на реалізацію якої спрямований конкретний очікуваний результат.

У нашому випадку – 1.

Загальна ціль у математичній галузі номер 1 така: “Аналізує ситуації і виокремлює проблеми, які можна розв’язувати із застосуванням математичних прийомів; розмірковує, висуває гіпотези, обґрунтовує, логічно їх доводить або спростовує”.

Цифра після крапки означає порядковий номер загального очікуваного результату, з яким співвідноситься конкретний очікуваний результат. У нашому випадку це 2.

У Стандарті цей ЗОР виглядає так: “Моделювання процесів і ситуацій, що відбуваються у природі і суспільстві; використання різних джерел інформації”.

Після дефісу – порядковий номер конкретного очікуваного результату – у Стандарті КОР у цьому випадку описується так: “Виокремлює групу взаємопов’язаних величин у змісті текстової задачі, що описує проблемну життєву ситуацію”. [2 МАО 1.2-1].

Візьмімо ще один приклад з іншої освітньої галузі – інформатичної: 4 ІФО 1.2-5

Відповідний конкретний очікуваний результат (КОР) виглядає ось так: наводить приклади того, що дані можна представляти та зберігати більш ніж одним способом чи кодуванням.

Отже, це вимоги для учня, який закінчує 4 клас саме з інформатичної освітньої галузі (ІФО). Цей КОР спрямований на реалізації загальної цілі ІФО номер 1.

ЗОР – номер 2.

Ціль номер 1 тут звучить так: “Знаходить, подає, перетворює, аналізує, узагальнює та систематизує дані, критично оцінює інформацію для розв’язання життєвих проблем”.

ЗОР номер 2 такий: “Створення інформаційних продуктів та програм для ефективного розв’язання проблем, творчого самовираження”.

А щодо інших термінів?

Змістові лінії. Виписані для кожної освітньої галузі – вони окреслюють її внутрішню структуру та систематизують КОРи галузі.

Модельна навчальна програма. Її розробляє експертна спільнота, а затверджує МОН. Вона містить підходи до інтеграції та впорядкування змісту навчальних предметів або ж курсів відповідно до КОРів, а також види навчальної діяльності та засоби оцінювання досягнень учнів.

Це – зразок, за яким вчителі створюють свої навчальні програми. Модельна програма наразі створюється вчителями-практиками, які готуються до пілотування Стандарту.

Базовий навчальний план. Визначає структуру початкової освіти і перелік освітніх галузей, погодинне співвідношення між ними, а також загальну річну кількість годин та граничне навантаження на учнів.

Він містить інваріантний (обов’язковий для всіх загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування та форми власності) та варіативний складники (передбачає години, які можна використати додатково на вивчення освітніх галузей інваріантного складника, індивідуальні консультації та групові заняття з учнями).

Варіативність у цьому Стандарті реалізується в тому числі через запровадження у навчальних програмах 20% резервного часу – його вчителі можуть використовувати на свій розсуд задля максимального ефекту навчання своїх учнів.

Типовий навчальний план. Затверджується на основі Базового навчального плану. Саме він розподіляє навчальний час між предметами і курсами згідно зі співвідношенням, яке визначено Базовим навчальним планом.

У Типовому навчальному плані відображається інтеграція різних освітніх галузей. У процесі інтеграції додається кількість навчальних годин, передбачених на кожну галузь.

Робочий навчальний план створює сам заклад освіти на основі Типового навчального плану. У робочому плані школа конкретизує, на які предмети чи освітні галузі використає варіативний складник.

Робочий навчальний план розробляє директор школи на основі Типового навчального плану, затвердженого МОН.

Формувальне оцінювання: допомагає оцінювати поступ дитини у навчанні.

У Стандарті неодноразово згадується, що дитина має вчитися самостійно оцінювати свої досягнення та поступ, ставити цілі та обирати засоби для їх досягнення.

Підсумкове оцінювання – навчальні досягнення зіставляються з КОРами.

Що буде з варіативним складником?

У Базовому навчальному плані передбачені години для варіативного складника в 3-4 класах.

Водночас варіативність реалізується через зарезервовані 20% навчального часу, які вчитель може використовувати на свій розсуд (на закріплення матеріалу, для допомоги дітям, які не встигають за навчальною програмою, або ж для опрацювання теми, яку пропонують діти).

Як будуть вивчатися мови національних меншин?

Передбачено, що мова національних меншин вивчається за рахунок годин мовно-літературної та іншомовної галузей.

Як користуватися Стандартом?

На основі цього Стандарту вчителі самостійно, чи об’єднавшись у групи, створюють навчальні програми. Така навчальна програма предмету або ж курсу описує його зміст відповідно до конкретних очікуваних результатів, підходи до інтегрування, засоби оцінювання учнів тощо.

Вчителі можуть також використовувати Модельну навчальну програму, розроблену експертним середовищем та затверджену МОН, і за її зразком створювати свою навчальну програму.

Під час нещодавніх тренінгів для тих, хто пілотуватиме Нову Українську Школу, експерти та вчителі працювали в тому числі над створенням такої Модельної навчальної програми. Після затвердження МОН вона буде доступна для використання в загальноосвітніх навчальних закладах.

Для підтримки вчителів МОН створює Національну електронну платформу. Вона міститиме методичні рекомендації з конструювання навчальних програм предметів і курсів, інформацію про ресурси для цього та засоби оцінювання. Бета-версія такої платформи вже є: http://nus.inf.ua/.

Відтак вчителі можуть починати обмінюватися своїми матеріалами та спостереженнями.

Свобода вчителя за новим Стандартом

Він/вона розробляє навчальну програму та здійснює календарне планування у довільній формі.

Це календарне планування визначає послідовність і тривалість ігор, занять, уроків тощо, а також співвідношення часток освітніх галузей, які реалізуються через інтегровані курси. Так само вчитель сам визначає, як розпоряджатись 20% резервного часу.

Тобто вчитель на свій розсуд може визначати тривалість уроку і форму його проведення. Головне – досягнути очікуваних результатів, які вчитель визначає згідно з КОРами.

Що ще в Стандарті?

У Додатку до Стандарту початкової освіти подано “Покажчик наскрізних умінь”, які реалізуються в рамках кожної освітньої галузі.

Розвиток наскрізних умінь буде індикатором впровадження компетентнісного підходу на рівні конкретної шкільної практики. Орієнтування на наскрізні вміння забезпечує рівновагу між знаннями, вміннями, ставленнями учнів та їхніми реальними життєвими потребами. Наскрізні уміння слугують підставою для інтеграції освітніх галузей.

У проекті Стандарту початкової освіти розглядаються такі наскрізні вміння в розвитку:

1. Розв’язую проблеми

2. Критично мислю

3. Творчо мислю (креативність)

4. Співпрацюю

5. Ефективно спілкуюся

6. Розвиваю власний емоційний інтелект

7. Досліджую

8. Організовую свою діяльність

9. Рефлексую

10. Читаю вдумливо

Які ще особливості навчання в класі за новим Стандартом?

Для учнів початкової школи найважливіше навчання – через дослідження та особистий досвід, роботу в групі та соціалізацію. Тому в Стандарті багато уваги приділено саме їм.

Коли дитина працює у групах з ровесниками, вона відчуває себе в безпеці. У роботі над спільними проектами навіть найменш сміливі діти розкриваються, бо відчувають, що мають право на помилку.

Візьмімо як приклад вміння писати. Можна безліч разів повторювати, як важливо виразно писати та робити зауваження за неохайність. А можна вчинити інакше: дати учням завдання для роботи в групі, де потрібно буде писати і читати написане. Якщо хтось написав неохайно та нерозбірливо, однокласники самі зроблять зауваження: “Що ти тут написав? Я не можу прочитати”. Наступного разу дитина спробує зробити це краще, адже письмо – це теж спосіб комунікації.

Вимоги до знань і вмінь учнів у проекті Стандарту (коротко і схематично)

У Стандарті неодноразово вказується, що дитина має ставити запитання, а не “відповідати на запитання вчителя”. Адже вміння запитувати – одне з найважливіших.

Мовно-літературна галузь: дитина має вміти вести діалог на важливі для неї теми. Визначати позиції співрозмовників, аргументовано погоджуватися з ними або ж ні, описувати свої та емоції іншого мовця.

Школяр має розуміти мету читання і самостійно відбирати відповідно до неї тексти, виділяти ідею, важливі деталі, аналізувати прочитане на правдивість. Має вміти писати описи, міркування, оголошення та афіші. А також – зрозумілі повідомлення для інтернет-спілкування.

Ну й, звісно – розрізняти види речень, будову слова та знати пунктуацію для оформлення простих висловлювань на письмі. При цьому дитина має вміти створювати сценарій на основі казки, добирати аудіо- та відео-супровід, створювати реквізит.

Крім того, по закінченню початкової школи учень має вміти повідомити іноземною мовою короткими реченнями про побут, сім’ю, улюблені заняття тощо. Вміти обрати продукт з меню, яке супроводжується картинкою, заповнювати просту онлайн-форму іноземною мовою.

З математики дитина має вміти не лише лічити, але й оперувати багатоцифровими числами для визначення протяжності річок, висоти гір, чисельності населення тощо.

Крім того – передбачати результат математичних дій, обґрунтовувати і записувати їх, використовуючи математичну мову. Мається на увазі, що вчитель має дати учням час на пошук своїх варіантів розв’язання задач. Адже вони дуже швидко завчають алгоритми і схеми, а потім просто їх використовують замість логічного розмірковування та мислення.

Тому в Стандарті згадується потреба шукати свою відповідь, свій шлях вирішення проблеми чи задачі – і не лише в математичній освітній галузі.

Учень у цьому віці вже тлумачить дріб, порівнює одиниці величин, розуміє, як знайти площу та периметр, що предмети бувають двовимірні та тривимірні. Дитина перетворює почуту інформацію різними математичними способами (таблиці, схеми).

Важливо, що дитина має сама вміти шукати помилки в розв’язанні своїх задач. А також вміє скласти маршрут для подорожі, походу, використовуючи знаки, які пов’язані з поворотами (направо, вліво).

У природничій галузі дитина має вміти пояснити, чому бере певну проблему для дослідження, прогнозує результат досліду, відбирає відповідні матеріали та прилади. Також вказується, що учень вміє виявляти причини невдачі – шукає помилки у своїй дослідницькій роботі.

Учень 4-го класу має розумітися в змінах агрегатного стану речовин та перетвореннях у світі живої природи, розрізняти рослини та комах, рослиноїдних тварин і хижаків, перелітних і осілих птахів, свійських і диких тварин, їстівні та неїстівні гриби.

Крім того, розуміє особливості ґрунту, як виникають сонячні зайчики, чому утворюється тінь, вимірює температуру, аналізує явища живої природи в різні пори року, дотримується правил безпеки у довкіллі і пояснює їх іншим.

У Стандарті вказано, що дитина спостерігає за ростом рослин у класі та життям тваринок, фіксує нову здобуту інформацію у вигляді аудіофайлів чи фото.

Розрізняє материки й океани, переконує дорослих у потребі сортувати сміття, пояснює значення крові і шкіри для людини.

А ще – вміє користуватися компасом, розрізняє джерела енергії, описує найважливіші винаходи людства.

У технологічній освітній галузі дитина має навчитися створювати самостійно вироби та утилізувати залишки. Безпечно поводиться з приладами у власному побуті, робить припущення про необхідну кількість матеріалу для виготовлення виробу.

Інформатична освітня галузь стосується не лише вивчення інформатики. Але й роботи з різними видами інформації, етичної поведінки з нею та безпеки. Зокрема, дитина має регулювати час сидіння за пристроями, розрізняти приватну та публічну інформацію, порівнювати сильні та слабкі паролі.

Дитина зазначає авторство власних робіт (прізвище, ім’я, дата), цитує та вказує джерела інформації, прогнозує наслідки плагіату в щоденному житті та онлайн.

Учень обирає відповідні носії інформації, створює документи для її поширення, вдосконалює зовнішній вигляд документів, використовуючи можливості комп’ютерних програм, створює прості мультимедійні продукти за допомогою вчителя, налаштовує елементи комп’ютерної програми для створення зображень та усуває прості несправності (перезавантажити комп’ютер, перевірити наявність мережі тощо).

Соціальна та здоров’язбережна галузь має на меті навчити дитину дбати про особисте життя та здоров’я. Тому тут Стандарт прописує, що дитина обирає безпечну дорогу додому, аналізує корисні та шкідливі впливи, моделює ситуації безпечного поводження з невідомими предметами.

Дитина пояснює, яку просту допомогу може надати собі та іншим, визначає дорослих, яким можна довіряти в небезпечних ситуаціях, застосовує правила безпечної поведінки (на водоймах, під сильними сонячними променями чи під час стихійного лиха тощо).

Учень досліджує особисті стосунки (конфлікт, заздрість, пробачення, довіра) та пояснює, чому людина потребує раціонального режиму, харчування та відпочинку.

Обґрунтовує свій вибір на користь здорового способу життя. А також розрізняє інформацію на етикетках, розуміє, які продукти треба обмежити в раціоні, досліджує вплив реклами на вибір продуктів.

Розуміє, навіщо бути пунктуальним і знати точний час, які плани хоче реалізувати, що хоче досягнути, які якості для цього потрібні, розпізнає та описує свої емоції, почуття та переживання.

Дитина описує, як змінюються її обов’язки в родині, коли з’являється братик, домашня тваринка тощо, оцінює свій внесок у спільну справу і внесок інших людей, аналізує ситуації, де порушуються права дитини, не порушує права інших учнів.

У громадянській та історичній освітній галузі згадується таке. Дитина має описувати відомі історичні події, розповідати про громадянську позицію видатних людей, а також відомих людей, чиї вчинки б не повторив, розмірковувати про роль законів, пояснювати, чому Конституція – найважливіший документ держави.

Дитина також орієнтується в місцевості, де проживає, укладає маршрути прогулянок у межах свого населеного пункту та його околиць, описує віртуальну подорож до об’єктів культурної спадщини, довідується з легенд (чи розповідей старших) про походження назв, досліджує соціально значимі вчинки для спільноти.

Виробляє спільно з однокласниками доброчесні правила поведінки, обговорює проблеми класу, бажані зміни на рівні класу та школи, бере участь у вирішенні проблеми школи чи громади (волонтерство).

У мистецькій освітній галузі зазначається, що дитина визначає темп, регістр, музичні інтонації, деякі музичні форми, склад виконавців, розрізняє види мультфільмів, співає, орієнтується в нотному стані, виконує занотовки з натури та з уяви, виконує пісні в ролях, орієнтується в просторі, виконує елементи народних танців.

А також не боїться творити, визначає, які в неї улюблені види творчої співпраці.

Ці очікувані результати – лише деякі з великого переліку. Більше деталей – у тексті Стандарту.

Просто про складне. Що варто знати батькам про новий закон про освіту

5 Вересня 2017 http://nus.org.ua/questions/prosto-pro-skladne-shho-varto-znaty-batkam-pro-novyj-zakon-pro-osvitu/

Чинний закон “Про освіту” було прийнято аж у 1991 році. З усіма дискусіями довкола нового проекту закону іноді видається, що він перевертає освіту з ніг на голову.

Щоб українська освіта для вас знову опинилась “на ногах”, – відповідаємо на найважливіші запитання.

Я чув про те, що забороняються іспити при вступі дитини в перший клас. Це правда?

Закон вводить поняття територіальної доступності – тобто, кожна школа має взяти дитину, яка живе на її (школи) території обслуговування. У 13-й статті законопроекту прямо вказано, що гарантується право дитини з цієї території навчатися в державній чи комунальній школі.

Але за бажанням, батьки можуть віддати дитину й в іншу школу. Звісно, якщо там будуть вільні місця.

Скільки років буде навчатися моя дитина?

Як правило, діти ходитимуть до школи з шестирічного віку, а навчання триватиме 12 років. Воно розподілиться таким чином:

– початкова школа (1–4 класи, відбір до гімназій відмінять);

– базова середня школа (5–9 класи – гімназія);

– профільна школа (10–12 класи), яка може бути професійною або академічною (ліцеї академічного або професійного спрямування).

Після професійного навчання дитина зможе працювати або продовжити навчання у виші. Академічна школа передбачає поглиблене вивчення предметів та вступ на 1 курс вишу.

Дві перші школи можуть бути як частинами одного навчального закладу, так і двома різними. Планується, що профільна школа з 2027 року (рік появи 10 класу Нової української школи) буде відокремлена від гімназії.

Після кожного з етапів буде проводитись державна підсумкова атестація (може бути у вигляді ЗНО), за результатами якої учнів зараховують на наступний освітній рівень. Зауважимо: після початкової школи це оцінювання слугуватиме лише для моніторингу успішності.

Для досягнення вищих результатів освіти потрібно більше часу. Тому запроваджується саме 12-річне навчання. Втім, міністр освіти Лілія Гриневич наголошувала, що тривалість навчання на бакалавраті планується скоротити на рік – тож загальний час, що люди проводитимуть у класах та аудиторіях, не зміниться.

Що вчитиме моя дитина?

Закон запроваджує компетентнісне навчання.

Компетентність – це не теоретичні знання, які діти отримують у школах зараз. Це впорядковані знання та вміння застосовувати їх у житті.

Законотворці виділили такі компетентності:

– вільне володіння державною мовою;

– здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та щонайменше однією з іноземних мов;

– математична компетентність;

– компетентності в галузі природничих наук, техніки і технологій;

– інноваційність;

– екологічна компетентність;

– інформаційно-комунікаційна компетентність.

– навчання впродовж життя;

– громадянські та соціальні компетентності, пов’язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробутом та здоровим способом життя;

– культурна компетентність;

– підприємливість та фінансова грамотність;

– інші компетентності, передбачені стандартом освіти.

Усі компетентності об’єднуватимуть так звані наскрізні вміння: читання з розумінням, уміння висловлювати свою думку усно і письмово, критичне та системне мислення, здатність логічно обґрунтовувати позицію, творчість, ініціативність, вміння конструктивно керувати емоціями, оцінювати ризики, приймати рішення, вирішувати проблеми, здатність співпрацювати з іншими.

Законопроект має змінити не лише те, що вчитимуть школярі – а й як.

Він декларує дитиноцентризм та індивідуальну освітню траєкторію. Це означає, що спільно вчителі, батьки та учні зможуть обирати темп навчання, складність та заглиблення в той матеріал, який найбільш цікавий дитині.

Яким чином забезпечуватиметься індивідуальна освітня траєкторія?

Через індивідуальний навчальний план.

Це буде документ, який визначає послідовність, форму і темп засвоєння учнем навчальної програми. Такий план створюється учнем разом зі школою, аби забезпечити його індивідуальну освітню траєкторію.

У проекті закону вказано, що батьки можуть брати участь у розробленні індивідуальної програми розвитку дитини (це стосується дітей з особливими потребами) та/або індивідуального навчального плану (стосується усіх).

Приміром, якщо батько вільно володіє англійською чи є вчителем у центрі з вивчення іноземної мови – він може написати заяву на ім’я директора школи й запевнити, що він сам вчитиме свою дитину іноземній мові. А під час уроку його дитина може бути в бібліотеці та читати книжку. Якщо таке рішення затвердить Педагогічна рада школи, то саме так все і буде.

Я зможу навчати дитину вдома?

Законопроект визнає дистанційне (коли учень вчиться в школі через інтернет), екстернатне (коли школяр самостійно оволодіває навчальним матеріалом), сімейне або домашнє навчання (коли освіту забезпечують батьки) та педагогічний патронаж (якщо дитина за станом здоров’я не може відвідувати заняття в школі, то за нею закріплюють вчителя, який навчає її вдома).

Ці форми освіти дозволять вашій дитині вчитись або вдома (самостійно, з вами чи дистанційно в школі), або з репетиторами чи тьюторами, або в альтернативній школі.

Та в будь-якому випадку учень має пройти оцінювання, аби перейти в наступний клас. Як саме це буде реалізовано, ще має визначити МОН.

Це правда, що я зможу слідкувати за фінансами навчального закладу?

Так.

Навчальні заклади будуть зобов’язані публікувати на своїх сайтах чи на сайтах місцевих управлінь освіти інформацію про використання коштів – тож ви зможете прослідкувати, на що пішов ваш благодійний внесок, скільки грошей виділено на школу та що мало бути закуплено.

До речі, там же ви знайдете ліцензію на здійснення освітньої діяльності, свідоцтво про акредитацію освітніх програм, результати моніторингу якості освіти, інформацію про педагогічний склад та про те, наскільки заклад обладнаний для осіб з інвалідністю.

Також законопроект дозволяє робити цілеспрямовані благодійні внески на користь певної школи. Наразі таке перерахування можливо здійснити на рахунок районного управління освіти, яке потім особисто вирішує, що робити з отриманими коштами.

На що ще з управління школою я зможу впливати?

Батьківська рада – громадський орган самоврядування. Проте її повноваження чітко не прописані в законі і мають визначатись спеціальним законом та статутом школи.

Натомість, в законопроекті деталізовано повноваження піклувальних (у школах) або наглядових рад (у ВНЗ).

Батьки можуть бути членами таких рад. А Піклувальна рада може брати участь у визначенні стратегії розвитку школи та контролювати її виконання, залучати додаткове фінансування, контролювати кошторис, вносити рекомендації, які директор зобов’язаний розглянути, а також вносити засновнику школи подання про заохочення або відкликання керівника.

Окрім того, учасники цієї ради можуть брати учать у роботі колегіальних органів (основний – Педагогічна рада) з правом дорадчого голосу. А ще представники батьківського самоврядування братимуть участь у призначенні керівника школи – вони мають бути членами конкурсної комісії, яка обиратиме директора.

У законопроекті також виписані права батьків.

З важливих: завчасно отримувати інформацію про заплановані та позапланові педагогічні, психологічні, медичні, соціологічні заходи, дослідження, обстеження, педагогічні експерименти – та надавати згоду (або незгоду) на участь дитини в них, а також брати участь у розробленні індивідуальної програми розвитку дитини та/або індивідуального навчального плану.

Підручники будуть безкоштовні?

Так, це передбачено проектом закону.

А шкільні обіди?

Вони будуть безкоштовними лише для пільгових категорій учнів. Хоча це не є новелою – у цьому році в держбюджеті передбачено кошти лише на соціально вразливі верстви населення.

Правда, що моя дитина зможе навчатися у приватному навчальному закладі безкоштовно?

Не зовсім.

Держава виділяє фіксовану суму грошей на навчання кожного учня – зараз це близько 10 тисяч гривень на рік, а для дітей з особливими потребами – близько 25 тисяч. Ці кошти будуть направлятися і в приватний заклад, який має ліцензію на провадження освітньої діяльності.

Детальніші механізми використання та контролю за цими коштами будуть виписані в окремій постанові Кабміну.

Але що буде з якістю навчання? Яким чином закон на це впливає?

Законопроект передбачає поняття “освітня послуга“. Її якість буде визначитися тим, чи набув учень компетентностей, передбачених тим чи іншим рівнем.

Навіть створюється окремий центральний орган із забезпечення якості освіти – Державна служба якості освіти. Вона матиме територіальні органи в областях. Районні управління більше не будуть “кошмарити” школи з інспекціями та атестаціями.

Навчальні заклади матимуть декілька зовнішніх перевірок:

1) Ліцензування освітньої діяльності – тобто, визнання спроможності школи займатися освітою. Щоправда, усі наявні школи отримають ліцензію автоматично, без проходження процедури, а от нові будуть проходити ліцензування.

2) Інституційний аудит. Це планова перевірка задля контролю якості освіти, яку буде проводити Держслужба якості освіти. Проте якщо школа має громадську акредитацію, – вважається, що вона успішно пройшла аудит.

3) Також можлива позапланова перевірка за ініціативою засновника, керівника, Педагогічної ради, Піклувальної ради та вищого колегіального органу громадського самоврядування (загальні збори або конференція колективу). Якщо діяльність школи не відповідає законодавству або ліцензійним умовам, служба визначає строк усунення порушень. Якщо школа їх не усуне, засновник отримає рекомендації щодо зміни директора, припинення діяльності чи реорганізації школи.

Держава гарантуватиме академічну, організаційну, фінансову і кадрову автономію закладів освіти. Це означає, що орган, у сферу управління якого входить школа, буде лише підписувати контракт з директором після конкурсного відбору, а вже директори призначатимуть вчителів та визначатимуть їхні обов’язки.

Директор призначатиметься лише на 6 років і не зможе обіймати посаду в одній школі більше двох термінів. Нагадаємо, що представники батьківського самоврядування будуть серед членів конкурсної комісії, яка й обиратиме керівника школи.

Яким чином закон впливає на те, аби вчителі в школах стали ще кращими?

Вчитель не буде прив’язаний до обов’язкових програм міністерства.

Школа, звісно, може користуватися типовими освітніми програмами – але може й розробляти свої.

Вчитель отримає більшу гнучкість у виборі та послідовності тем, зможе пропонувати свої методи викладання, привносити у навчання тренінгово-ігровий елемент. Свобода у виборі форм та методів викладання навіть позначена окремим пунктом.

Крім того, запроваджується свобода у виборі місця та виду підвищення кваліфікації вчителя. Закон також передбачає, що педагог має пройти не менше 150 годин підвищення кваліфікації протягом 5 років.

І, звісно, підвищення зарплат – закон передбачає мінімальну зарплату вчителя в розмірі не менше 4 прожиткових мінімумів (на сьогодні це складає 6 736 гривень).

Ми живемо в селі, де немає школи. Де буде навчатись моя дитина?

Законопроект закріплює процес створення освітніх округів та опорних шкіл(закладів, за якими визначена певна територія обслуговування). Цей процес уже рік триває в Україні.

Якщо у вашому селі немає школи, або її закрили через малу кількість учнів – за кошти місцевого бюджету буде організовано безкоштовне довезення до найближчої опорної школи та у зворотному напрямку. Причому, цей транспорт має бути доступним для осіб з особливими потребами: із порушенням зору, слуху та опорно-рухового апарату.

Найменші ж учні – 1–4 класи початкової школи – щоб не обтяжувати їх додатковим навантаженням щоденної дороги до школи і назад, навчатимуться індивідуально або в якійсь іншій формі.

Також можливий варіант, коли школу у вашому селі приєднають до опорної – і вона набуде статусу філії. Це, зокрема, передбачає постанова Кабміну №777. Проте вчитись у такій філії можна буде лише в початковій (1–4 класи) та в окремих випадках у базовій школі (5–9 класи), яка створюється за рішенням засновника. У профільну – 10–12 класи – у будь-якому разі доведеться доїжджати.

Окрім того, учні, які здобувають освіту не за місцем проживання, можуть забезпечуватись гуртожитками.

Діти з інвалідністю будуть навчатись у звичайних школах?

Так. Насправді інклюзивний тип освіти вже поступово впроваджується.

У 2016 році експериментальні інклюзивні класи були відкриті в 11-ти школах Запорізької області. А згідно з постановою Кабміну №753, з 1 вересня 2017 року припиняється набір у школи-інтернати дітей із затримкою психічного розвитку. Ці діти мають зараховуватись в інклюзивні або спеціальні класи в школах. До 2022 року органам місцевого врядування рекомендовано перетворити наявні школи-інтернати для дітей з особливими навчальними потребами на заклади іншого типу.

Для чого це потрібно? Так дитина з інвалідністю краще соціалізується, а інші діти вчаться толерантності. Це немає вплинути на рівень освіти або обсяг охопленого матеріалу загалом у класі: у випадку, якщо ця дитина не встигатиме за однокласниками, з нею ще займатимуться індивідуально.

Проект закону також зазначає, що при зверненні особи з особливими освітніми потребами або її батьків – групи і класи для навчання осіб з особливими освітніми потребами створюються в обов’язковому порядку.

Як буде відбуватись таке навчання?

Діти з особливими потребами мають бути забезпечені всіма необхідними їм матеріалами: книжками шрифтом Брайля, аудіокнигами, у разі потреби вони мають право навчатись жестовою мовою, а в закладах мають бути пандуси та, за можливістю, ліфти. Документ про освіту людям із порушенням зору буде дублюватися шрифтом Брайля за їхнім запитом.

У разі психічних особливостей розвитку, дитина зможе розпочинати навчання з іншого віку та вчитись у початковій та базовій школах довше, при цьому її програма доповниться корекційно-розвивальною складовою. Держава, зі свого боку, має забезпечити підготовку фахівців для роботи з такими дітьми.

Я хочу, щоб моя дитина навчалася в школі релігійним цінностям. Таке можливо?

Так, але лише в приватному закладі (їх можуть створювати й релігійні організації).

Відповідно до закону, державні та комунальні заклади освіти мають бути відокремлені від церкви та будь-яких інших релігійних організацій. Їхнім вчителям та керівництву заборонено залучати дітей до релігійної діяльності.

Відповідаємо на запитання. Що можуть і не можуть робити місцеві управління освіти

9 Жовтня 2017 http://nus.org.ua/questions/vidpovidayemo-na-zapytannya-volodymyr-bahrushyn-pro-te-shho-mozhut-i-ne-mozhut-robyty-mistsevi-upravlinnya-osvity/

На редакційну пошту “Нової української школи” надходить багато запитань щодо того, якими будуть функції та повноваження місцевих органів з управління закладами освіти.

У наших добірках щоп’ятниці ми шукаємо на них відповіді і коротко пояснюємо вам. Деякі питання потребують детального аналізу. Як, наприклад, сьогоднішнє.

Чи дозволяє новий закон “Про освіту” місцевим органам створювати відділи та департаменти, які будуть тими ж самими нинішніми “районо”? Чи зможуть вони контролювати школи?

Відповідь на ці запитання дає головний експерт РПР з питань освіти, радник міністра освіти і науки України, член робочої групи з розробки Закону “Про освіту” Володимир Бахрушин.

I. Повноваження місцевих органів з управління закладами освіти

Стаття 66 нового закону про освіту.

1. Відповідають за реалізацію державної політики у сфері освіти та забезпечення якості освіти на відповідній території, забезпечення доступності освіти.

2. Планують та забезпечують розвиток мережі закладів освіти.

3. Мають право засновувати заклади освіти, а також реорганізовувати та ліквідовувати їх.

4. Забезпечують рівні умови для розвитку закладів освіти всіх форм власності.

5. Забезпечують гуртожитками та/або перевезенням здобувачів профільної середньої та професійної (професійно-технічної) освіти, які навчаються не за місцем проживання (обласні ради).

6. Закріплюють за закладами початкової та базової середньої освіти територію обслуговування (районні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад).

7. Забезпечують та фінансують підвезення учнів і педагогічних працівників до закладів початкової та базової середньої освіти і у зворотному напрямку (у разі потреби – транспортними засобами, пристосованими для перевезення осіб, які пересуваються на кріслах колісних).

Всі зазначені повноваження не передбачають втручання місцевих органів у внутрішню діяльність закладів освіти, але можуть передбачати отримання необхідної інформації.

Практика минулих років свідчить, що місцеві органи часто зловживають вимогами щодо надання інформації. Тому варто передбачити певні запобіжники таким зловживанням у законодавстві чи принаймні розробити методичні рекомендації для місцевих органів щодо реалізації цих повноважень. У перспективі вся інформація має бути в єдиній електронній базі, і підстави вимагати щось додаткове зникнуть.

Також можуть бути спроби місцевих органів втручатися до внутрішніх справ закладів освіти під приводом своєї відповідальності за реалізацію державної політики.

Але існує стаття 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тому будь-які вимоги місцевих органів правомочні лише за умови, що вони прямо передбачені законами.

Стосовно управління освітою, це закон про освіту, а також закони про дошкільну, загальну середню, професійно-технічну і позашкільну освіту. Зокрема, якщо обмежитися законом про освіту, то для того, щоб місцеві органи могли відповідати за реалізацію державної політики, закон надає їм повноваження, передбачені у п. 2–7.

Таким чином місцеві органи як органи управління освітою не мають ніяких повноважень з безпосереднього управління закладами освіти. Тому вони не можуть делегувати такі повноваження будь-кому, зокрема, обласним, районним відділам освіти.

Натомість, місцеві органи мають обов’язок забезпечувати розвиток мережі закладів освіти, доступність освіти, підвезення учнів.

Для цього вони можуть створювати відповідні структурні підрозділи. Але ці підрозділи мають не управляти закладами, а забезпечувати їх діяльність. Тобто виконувати для них сервісні функції.

Також вони можуть виконувати функції збору і аналізу статистичної інформації, прогнозування, планування (на рівні відповідної території) тощо. Тобто виконувати підготовчу аналітичну роботу для прийняття рішень відповідними місцевими органами.

II. Місцеві органи також можуть бути засновниками закладів освіти. Повноваження засновників (однакові для всіх – КМУ, місцевих органів, фізичних та юридичних осіб) визначає стаття 25. Відповідно до неї:

Засновник закладу освіти або уповноважена ним особа:

1. затверджує установчі документи закладу освіти, їх нову редакцію та зміни до них;

2. укладає та розриває трудовий договір (контракт) з керівником закладу освіти у порядку, встановленому законодавством та установчими документами закладу освіти;

3. затверджує кошторис та приймає фінансовий звіт закладу освіти у випадках та порядку, визначених законодавством;

4. здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю, дотриманням установчих документів закладу освіти, а також за недопущенням привілеїв чи обмежень за різними ознаками;

5. забезпечує створення у закладі освіти інклюзивного освітнього середовища, універсального дизайну та розумного пристосування;

6. реалізує інші права, передбачені законодавством та установчими документами закладу освіти.

Звідси випливає, що засновник не має повноважень втручатися в освітню діяльність, вирішення питань організації освітнього процесу, кадрові питання (крім призначення та звільнення керівника закладу).

Часто в обговореннях висловлюється думка, що саме під уповноваженою особою і маються на увазі відділи освіти. Насправді це не так.

Закон визначає коло можливих уповноважених осіб. Насамперед, це МОН та інші центральні органи виконавчої влади, які можуть бути уповноважені Кабінетом міністрів на виконання окремих функцій засновника державних закладів (статті 64, 65). По-друге, це може стосуватися права засновника приватного закладу створити уповноважений орган.

Право місцевих органів створювати додаткові “уповноважені органи” є сумнівним, оскільки таке їхнє повноваження законом не передбачено. Може виникнути ідея, що в цьому випадку на них можна не поширювати дію статті 19 Конституції, оскільки це стосується їх повноважень як засновника, а не як органу влади чи місцевого самоврядування. Але і в цьому випадку вони можуть передати такому органу лише ті повноваження, які їм самим надано законом.

Враховуючи статтю 19 Конституції, сумнівною є також можливість розширення повноважень місцевих органів як засновників через законодавство чи установчі документи.

Під законодавством тут можуть розумітися лише інші закони. Зокрема спеціальні закони про освіту, Цивільний кодекс й т.п. Розширення повноважень установчими документами буде прямим порушенням Конституції.

III. За новим законом місцеві органи влади та самоврядування, а також створені ними органи управління освітою (якщо вони будуть створені) позбавляються таких повноважень, які вони мали за попереднім законом про освіту (стаття 14 закону про освіту, стаття 37.3 закону про загальну середню освіту, стаття 19.2 закону про дошкільну освіту):

1. Організація обліку дітей дошкільного та шкільного віку (тепер вони самі мають здійснювати цей облік стаття 66.2).

2. Контроль виконання вимог щодо навчання дітей у навчальних закладах.

3. Управління навчальними закладами, що є комунальною власністю.

4. Координація дій педагогічних, виробничих колективів, сім’ї, громадськості з питань навчання і виховання дітей.

5. Контроль за дотриманням вимог щодо змісту, рівня і обсягу освіти.

6. Участь у розробленні та реалізації варіативної складової змісту загальної середньої освіти.

7. Добір, призначення на посаду та звільнення з посади педагогічних працівників державних і комунальних дошкільних, загальноосвітніх навчальних закладів (залишилося лише стосовно керівників закладів освіти).

8. Контролюють додержання вимог законів та інших нормативно-правових актів у сфері дошкільної освіти, обов’язкове виконання Базового компонента дошкільної освіти всіма дошкільними навчальними закладами (передано до повноважень ЦОВВ із забезпечення якості освіти)

9. Ліцензування приватних закладів освіти, юридичних і фізичних осіб на право надання освітніх послуг (Стаття 63 нового закону містить норму, за якою КМУ визначає органи ліцензування закладів дошкільної та загальної середньої освіти. Це відповідає закону про ліцензування видів господарської діяльності, але не узгоджується з нормою статті 19 Конституції, за якою повноваження всіх можливих органів ліцензування мають визначатися законом).

IV. Підсумовуючи: законодавство не передбачає і не заважає місцевим органам створювати відділи, департаменти чи інші структурні підрозділи, що будуть опікуватися проблемами розвитку освіти у відповідних областях, районах, містах тощо.

Але ці підрозділи не будуть мати повноважень втручатися в освітню, кадрову, організаційну роботу закладів освіти, крім, можливо, закладів позашкільної освіти. Для останніх частина 6 статті 10, що регулює повноваження місцевих органів істотно не змінилася.

Календар реформи

Комунальний заклад "Харківський ліцей №181 "Дьонсурі" ХМР"

Нова Українська школа